iBilingua

Ти що, тільки про гроші й думаєш?! Ми з тобою не на курорт приїхали!, – Степан вирвав з моїх рук список покупок і кинув його в сумку. Я відступила крок назад, намагаючись стримати занепокоєння. Він дивився на мене з таким поглядом, наче я була його ворогом. “І що ж ти хочеш?” – він знову глузував. – Щоб я ще більше грошей на тебе витрачав?”

– Ти що, тільки про гроші й думаєш?! Ми з тобою не на курорт

життєві історії 0

У нас заночувала свекруха. З ранку вбігає до спальні з криками: “Вставай! Ти бачила, що в тебе на кухні діється?” Я підскочила, в піжамі рвонула коридором, халат на ходу натягую, носом вожу – може, пригоріло що? Залітаю і бачу, що мої діти мирно сидять за столом, яєчню жують, чаєм запивають. Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я ледарка і нікудишня мати. Ні, звичайно, в обличчя вона мені цього не каже, а лише натякає, заявляючи з зітханнями і охами: – Ні, Оленко, ніколи мені тебе не зрозуміти, як тобі спокійно спиться, коли в тебе не нагодовані діти бігають! А все тому, що я не готую вранці сніданок, та й взагалі не влаштовую з їди такого культу, як у них зі свекрухою прийнято. Поїли, не поїли – хіба це сенс життя? Хто захоче – знайде чи хотдога собі купить, благо гроші є на це і в чоловіка і у дітей. Діти підросли, мають свої смаки. Один хоче мюслі, інша сирок просить, третя взагалі з ранку від усього відмовляється, зате в садку уплітає за милу душу все, що лежить у тарілці, – виховательки з нянечкою не натішаться. І навіщо я пнуся?

Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я

життєві історії 0

Я залишила напризволяще свою маму в той час, як вона потребувала догляду. Брат Павло, що живе в Америці багато років, мене засуджує, як і той, що живе у Вінниці. Але я не мала іншого вибору. Їм на відстані добре говорити. Вони не відчувають цього тягару. Так, вони надсилають гроші, але цього мало

Я залишила напризволяще свою маму в той час, як вона потребувала догляду. Брат Павло,

життєві історії 0

Я йду на вулицю, – сухо в дверях сказала свекруха. – Хліба я куплю! – Але ж ви нічого сьогодні не їли! Вам погано не стане? – Ні-ні, у мене щось ще зі вчора така важкість. Не можу їсти нічого!, – відповіла мені Ольга Дмитрівна і пішла в невідомому напрямку. Я ж прекрасно знала справжню причину тої “важкості”

– Я йду на вулицю, – сухо в дверях сказала свекруха. – Хліба я

життєві історії 0

Мені все здається, що невістка, яку нам привів син – це мій моторошний сон, від якогось я ось-ось прокинуся. Та де там! Ну хіба ми для такого “щастячка” синочка ростили? Вибір дружини нашого сина ми з чоловіком досі не можемо зрозуміти. Зовнішність звичайна, освіти немає, працює продавцем у супермаркеті. Її мати працює прибиральницею. Нам довелося запросити батьків невістки до себе у гості для знайомства. Батько прийшов уже веселенький, мати ж зображала з себе таку сучасну даму. Одягнені обидва, абияк, зате багато гонору. Я накрила стіл, а вони принесли пляшку червоного та торт. Але коли мова зайшла про весілля, обидва в один голос сказали, що треба замовляти найдорожчий ресторан, бо родичі не зрозуміють і засуджуватимуть

Мені все здається, що невістка, яку нам привів син – це мій моторошний сон,

життєві історії 0

Алло, ти знову до нас у гості з пустими руками?, – сказала я нескромно, бо сил моїх дивитися на це все вже не було. Невістка закинула сумку на стілець і посміхнулася. – А що я мала нести? У вас тут вже все є, ще й таке смачне! І тут я зрозуміла, що терпець мій уривається. Це вже не перший і навіть не десятий раз

– Алло, ти знову до нас у гості з пустими руками?, – сказала я

життєві історії 0

У квартирі моєї свекрухи живе троє котів. Вони всюди – на столах, на підвіконнях, у шафах. Їхня шерсть покриває кожен куточок квартири. Крім котів, є дві собаки. Вони великі, шумні й гавкають без перерви. А ще у неї на балконі – ціле куряче господарство: ціплята, які невідомо як взагалі виживають у міській квартирі. І не забуваймо про папугу, який іноді кричить так, що у вухах дзвенить, і, мабуть, знає більше “цікавих” слів, ніж будь-який підліток. – Оленко, якщо ми хочемо мамину квартиру все-таки колись мати собі, ти маєш ходити до неї. І сина нашого теж іноді водити. Я дивилася на нього і не могла повірити, що він це серйозно. – Ти що, жартуєш? – спитала я, ледь стримуючи роздратування. – Я знаю, що там неідеально, але це ж тимчасово. Вона сказала, що не перепише квартиру, якщо ви з сином до неї не будете приходити.

Андрій прийшов додому похмурий, навіть не привітався, як завжди. Він важко опустився на стілець

життєві історії 0

Свекруха швидко штовхнула ліктем чоловіка в бік і той затих. – Оленко, як гадаєш, – свекруха окинула поглядом кухню, – якщо переставити холодильник у той кут, а стіл на його місце, буде більше простору? – Нам так зручніше, – я з надією подивилася на чоловіка. – Але моє рішення оптимальне. Що скажеш, Ром? – подивилася свекруха на сина. Роман кивнув: – Так, зробимо, мамо. Я зиркнула на годинник: – А ви приїхали на машині? – Ні, звичайно! – вигукнув свекор. – Холодно стало, я машину не чіпаю в холоди. – Але останній автобус наче щойно пішов. – А ми не збиралися сьогодні їхати. Чи ти нас виганяєш? – примружилася свекруха. – Мамо, вас ніхто не виганяє. Ми вже все обговорили – ви ночуєте в нас. Батьки Романа поїхали рано-вранці, а тепер я вирішила прояснити дещо. – Що за цирк? Чому ти не порадився зі мною щодо ночівлі батьків?

– Сонце, чим ти незадоволена? – чоловік починав злитися. – Купили квартиру. Яку ти

життєві історії 0

– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса у казці! Всі родичі і подруги тобі заздрять. Давай поїдемо в Карпати чи ще кудись, тільки благаю, перестань нити! – Так, чоловік правий, у мене є все, все, окрім щастя

– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса

життєві історії 0

Дружина думала, що я буду її “банкоматом” все життя. Валя так серйозно стверджувала, що вона дома не ледарює, що я ледь в це не повірив. Та одного разу коли я зайшов в квартиру і побачив її на дивані з телефоном в руках, в той час, як кругом неї був безлад, я не стримався. Я і діти на таку дружину та маму не заслужили

Дружина думала, що я буду її “банкоматом” все життя. Валя так серйозно стверджувала, що