Коли я сказала Степану, що чекаю дитину, він зник, ніби його змило хвилею, а
Я вже який час купую ліки та підгузки для Марії Іванівни за свої гроші.
У день пенсії я ще не встигаю положити у гаманець 2 800 грн, як
– Сину, всього 500 гривень, бо рахунки душать, – зітхала мама. А я дивився
– Мамо, ти ж розумієш, у мене цього місяця тільки 200 грн на залишок,
– Віко, ну хіба нормально – тридцять і нікому не вариш борщ? – зітхнула
– Романе, я не хочу просити, але татові знову гірше. Потрібні ті таблетки, що
– Вибирай: або я, або твоя лежача мама, – сказала Ірина тихо, але так,
– Він не мій ровесник, мамо, він – мій вибір, – сказала Катерина, тримаючи
Я одразу впізнала Наталю – така ж усмішка, як у його сина на фото.