життєві історії 0
Я ніколи не вважала, що зовнішність це головне. Головне – бути щасливою людиною, смачно їсти, мати дах над головою, щось вдіти. Що ще потрібно? Чоловіки теж далеко не главне в житті. Я так і дочку виховала. Чоловік від мене свого часу пішов, бо я дуже погладшала. Але люблю я їсти і ні під кого підлаштовуватися не збираюся! Маю хорошу роботу, дочку виростила. Лілі 14 зараз. Все дитинство я це чула, тепер із онукою те саме: «Треба обмежувати дитину в солодкому і фаст-фуді». Вона і Лілі теж каже це, донька засмучується
Я ніколи не вважала, що зовнішність це головне. Головне – бути щасливою людиною, смачно
життєві історії 0
Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру! Тато зробив на мне дарчу, коли мені було 20 років. Я прописана в цій старовинній квартирі в центрі столиці і є її власницею. Але не живу там. Справа в тому, що я вийшла заміж у 24 роки і поїхала до чоловіка у Вінницю. Але з умовою, що чоловік повинен потім переїхати до Києва, прописатися до мене. Свекруха, яка в той час ще працювала в Італії, сказала тоді: «Зробимо скромнішим весілля, але я куплю їм квартиру в Києві». Та моя мама сказала, що я вже маю квартиру. Через роки, коли у мене 3 дитини і чоловік купив трикімнатну квартиру в Києві, мама хоче, щоб я продала свою однокімнатну, щоб купити котедж у кредит
Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам
життєві історії 0
Щоб заробити на квартиру я поїхала в Німеччину. Якби не мамина подруга, яка там відкрила свій ресторан, я б ще довго вагалася. Але бідне життя мене пригнічувало з кожним днем все більше. Мій хлопець Денис – друг по нещастю – також з бідної сім’ї. В мене не було в планах залишитися в Німеччині. Так вийшло після того, як я зустріла Стаса. В Україну я повернулася, але лише для того, щоб провідати маму і викинути з орендованої квартири все, що нагадувало мені про бідність з Денисом
Щоб заробити на квартиру я поїхала в Німеччину. Якби не мамина подруга, яка там
життєві історії 0
Несторку, йди трохи пограйся у вітальні з Діанкою, а коли бабуся вареники зварить, я вас покличу, – сказала дочка. Розумієте, що мене найбільше засмутило, що дочка все вирішує за мене. Ось я і сказала, що вони прийшли не заплановано і вареників мені на її всю сім’ю не вистачить. Я не думала, що дочка так відреагує. А може і знала і чекала такої реакції. Просто любить вона на халяву прийти з дітьми і наїстися
Я ліпила вареники, бо і Остап їх любить, та й перед вихідними я люблю
життєві історії 0
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років працює. Всі кажуть, що ми не повинні відправляти на роботу, дітей, що ми черстві і забираємо у них дитинство в той час, як самі маємо достатньо грошей, щоб дітям ні в чому не відмовляти. Ми живемо у місті, недалеко від Києва. У нас простора двокімнатна квартира в новобудові, дві машини. Маємо хороші роботі хороші зарплати на наш час, ні на що жалітися. У нас двоє прекрасних синів. Нашому старшому синові Артему 15 років. Минулого літа, у 14 років, він пішов на роботу і працював 4 години на день. Звичайно, з нашої згоди. Він розвозив піцу і суші. Зарплата мінімальна
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава
життєві історії 0
В той день до нас у вікно постукала пташка, а всі знають, що це до сумних звісток, але ми й подумати не могли, до яких саме, адже бабуся Соломія у свої 87 в той день ще доїла кізку і поралася в садку. І потім вона почала до нас приходити. Я підходжу до свіжого горбочка землі, але прочитати, чиє там ім’я написано на хрестику, не можу, все розмите, як в хмаринці туману. «Ось бачиш, я ж казала, що вже все. Мені добре, тепло,» – і посміхнулася. Мама чує чиїсь кроки поруч, а потім голос каже: «Вставай, уже час чоловіка зустрічати обідом»
Кілька місяців полинула на хмаринку прабабуся. Вона була золотою людиною, без перебільшення. Її любили
життєві історії 0
Дивна у мене виявилася свекруха, ну чесне слово! Ну не було в мене часу їй аж ніяк допомагати і псувати в городі нігті! Я мала собі відзняти багато контенту для блогу – не щодня ж у селі буваєш. Це ж все так колоритно – купи картоплі накопаної, дойка корів, сади, вулиці в пилюці, покинуті хати. Я поїхала по контент, власне кажучи, дитина повітрям свіжим подихала. Але все ж мені стало дуже неприємно і прикро, коли свекруха так розділила мене і свою донечку, що вона її тільки не повиносила з холодильника і комор своїх. Більше не поїду до неї
Мій чоловік працює на такій роботі, що вихідні у нього дуже рідко, а якщо
життєві історії 0
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику? Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не потрібно для щастя, це все така тягомотина, що і жити за нею нема часу! І справжнє щастя – це квартира! Я от вам свій досвід розповім, готова вислухати не згодних. І почалося! Тут діти малі, тут ремонти нескінченні, ту грядки ці, огірки-помідори-картопля. Тут робота, садочки-школи. Тут бабусі-дідусі-батьки старіють, допомога наша їм весь час треба – я я білка в колесі, інакше не скажеш. За собою на слідкувала, на відпочинки не їздили – все економили, все на ремонт. За 7 років зробили в будинку нарешті все ідеально. Ландшафтний дизайн, автополив, плитка з підігрівом. Думаєте, зажили ми спокійно й красиво??? Три рази
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному
життєві історії 0
Я прибирала в столі чоловіка і просто не могла не відкрити цю папку. Там був договір кредиту. Так, сума не захмарна, але для нашої сім’ї пристойна. Закрив чоловік кредит буквально два місяці тому, бо сплачував по не великій сумі. Коли я спитала у Назара, чому він від мене це приховав, той сказав, що не зобов’язаний всім зі мною ділитися. – Мама дуже хотіла поїхати в ту Італію. На її день народження я і здійснив її мрію. – Такий подарунок розповсюджується на іменини, Миколая і навіть Валентина, як співає Дзідзьо, – подумала я про себе
– Я сина в школу збирала на секонді, і продукти лише по акції купляла.
життєві історії 0
Ми з чоловіком переїхали в будинок, але він потребує серйозного ремонту. Оскільки я підозрювала, що чоловікові це не під силу, вирішила звернутися до спеціаліста. Хоча я мала намір нам полегшити життя, вийшло все зовсім інакше
Ми з чоловіком переїхали в будинок, але він потребує серйозного ремонту. Оскільки я підозрювала,

You cannot copy content of this page