життєві історії 0
Як ти уявляєш наше майбутнє?, – запитала я Романа, а він з відповіддю не забарився. – Ми розлучимося. Я не залишу тебе без нічого. Ти з дівчатами будеш мати все що захочеш, але жити з тобою я не буду. Мені біля тебе дуже тісно. Я хочу свободи. – Так і сталося. Він пішов. Моїй мамі довелося якийсь час допомагати доглядати мені за дівчатами, щоб я могла зібратися до купки. Вона брала їх на вихідні, а я просто лежала на дивані й лила сльози
Я довіряла чоловікові і дбала про сім’ю. Роман став часто їздити у відрядження і
життєві історії 0
Тамаро Василівно, у вас стільки вільного часу! Невже вам, як бабусі, не хочеться приділити його онукам? Нам теж треба відпочити. Ми ж молоді!, – не розуміючи мого становища повторювала невістка. Та я вважаю, що приділяю достатньо часу своїм онукам. – У мене є свої плани, Катерино, – відповіла я якомога спокійніше, хоча всередині кипіла. – Я не можу скасувати все відразу. Я буду рада тобі допомогти, але я не можу завжди бути поруч, коли ти тільки захочеш. – Це засмутило Катю і вона пішла “дальше”
Я не хочу бути просто бабусею-нянькою, але моя невістка не поважає моєї думки. Катя
життєві історії 0
Стефо, та купи собі кілограмове морозиво, кинь в камеру, та й коли хочеш, вріж та й посмакуй. В тебе син на заробітках. Он, яку хату звів, а паркан, а брама кована. Та в селі такої краси ні в кого нема. Всі односельчани тільки й дивуються, скільки ж він грошей в неї вклав, – сказала мені продавчиня. Мені так незручно стало, ось я й сказала, що від сина за роки, відколи він одружився, і копійки не отримую. На свою пенсію доярки виживаю
– Стефо, та купи собі кілограмове морозиво, кинь в камеру, та й коли хочеш,
життєві історії 0
Та твоя дружина не вміє цінувати те, що їй безкоштовно дісталося, – вередувала свекруха тримаючи коробку з ножами і виделками. – Але ж мені моя мама на придане дала нові та сучасні прибори. Тут немає стільки місця, щоб і нові положили і старі десь припрятати. Та й ці килими, які я поскручувала… куди їх дівати? Я не встигла договорити, як свекруха покинувши кухню, влетіла в кімнату і не побачила на стіні і на підлозі килима
– Та твоя дружина не вміє цінувати те, що їй безкоштовно дісталося, – вередувала
життєві історії 0
А мені Орест на карту гроші перевів. Я ж його просила це більше не робити. Я ж працюю, ну скільки мені в тому селі треба, та й діти допомагають. Але цю дитину не переконаєш. Ну таким він хорошим виріс, – вихвалялася Наталя про мого сина. Мені трохи гірко це було чути, бо мені син і гривні за все життя не перевів. Так, може я і сама винна, але спокутувала і перед сином і перед Богом свій гріх. Та, мабуть, цього таки не достатньо
– А мені Орест на карту гроші перевів. Я ж його просила це більше
життєві історії 0
У вас міх грошей! Що ви з ними плануєте робити?, – не витримавши спитала я свекруху. – А тобі яке до них діло? Нехай собі лежать на “чорний день”, – відповіла мені Мирослава Семенівна. І ви знаєте, як у воду дивилася. “Чорний день” не забарився
– У вас міх грошей! Що ви з ними плануєте робити?, – не витримавши
життєві історії 0
Ти ж в тій квартирі прописана. Колись вона твоєю стане. Ось і повинна хоч половину мені за комунальні віддавати щомісяця, – заявила мені мама. – А нічого, що ти сама нас з чоловіком прогнала, ще й в такий важкий час? Тепер тобі хоч за це не соромно? Я в батьків єдина дитина. Татові від заводу виділили трикімнатну квартиру, в якій ми усі і жили мирно. А потім я вийшла заміж і свого коханого привела до себе
– Ти ж в тій квартирі прописана. Колись вона твоєю стане. Ось і повинна
життєві історії 0
Ти спустися на землю, Оксано! Де ти таке бачила, щоб стільки від чоловіка вимагати? Та він бідненький навіть очі догори немає часу підвести. Та я його вже більше двох тижнів не бачила, бо він як не на роботі то на підробітку. Ну треба був тобі той робот пилосос? Скажи? Треба було? – Так, Ніна Михайлівна, треба було і негайно, – в нервах відповіла я свекрусі. Коли ми тільки одружилися з Олексієм, то жили дуже скромно. Але я не з тих, хто буде мовчати і “їсти крихти”
– Ти спустися на землю, Оксано! Де ти таке бачила, щоб стільки від чоловіка
життєві історії 0
Тато є тато, він не зобов’язаний з дитиною сидіти, а ось мама твоя вчинила, як зозуля і така – справжня!, – сказав мені дідусь, коли мені було років десять, а може й менше. Бабуся ж захищала перед дідусем обох: і маму і тата. Вона, як жінка, не хотіла, щоб в своєму маленькому сердечку я затаїла на них образу. Але скажу відверто, я її затаїла. Не мама вона мені. Ну як так, скажіть мені? Бути в моєму містечку і не провідати доньку, а заодно і онука, якому вже чотири місяці виповнилося? Якби не тітка і ця парасоля, я б про її приїзд і не дізналася
– Тато є тато, він не обов’язково повинен з дитиною сидіти, а ось мама
життєві історії 0
Та в мене також добрий урожай, Стефо! Навіть не знаю, де буду ту картоплю зберігати, бо місця в сараї не так вже і багато, – сказала мені сусідка, коли побачила мої виорані рядки картоплі. Ну таку маю зухвалу сусідку, що описати словами годі. Свою картоплю Люба виорала і визбирала одна з перших з нашої вулиці. Так вони з чоловіком звивалися, лиш би ніхто з сусідів не бачив “кількості” її врожаю, бо ж соромно. Але я від її Івана все вивідала. Посадили два мішка, а викопали чотири
– Та в мене також добрий урожай, Стефо! Навіть не знаю, де буду ту

You cannot copy content of this page