На вихідних від свекрухи нам прилетіло запрошення “на шашлик”. Ми з чоловіком не часто провідуємо його батьків, бо працюємо. Але цього разу в нас обох був вихідний. Але приїхавши в суботу на дачу, нас чекала інша картина. Вже були замовлені коні з фірманом і наготовлені відра. – Ми швиденько картоплю визбираємо, перекопаємо і сядемо до столу. – Швиденько?, – перепитала я свекруху. – Так тут така площа, що ми до понеділка не впораємося. – Свекруха лише засміялася
Я ще здивувалася, чому свекри на цей шашлик і Любу, сестру чоловіка не покликали.
Як вона могла пустити в нашу квартиру чужих людей?, – вигукувала через стінку невістка. В мене складалось таке враження, що вона навмисно робила так, щоб я її чула. – Але ж Алло, це не чужі для нас люди, ну, принаймні для мене. Це моя рідна тітка, сестра мого тата. Не можна бути такою черствою. Ми ж не знаємо, що буде завтра. Може і нам допомога знадобиться і уяви собі, якщо всі від нас відвернуться. – Два дні я чула з їх квартири якийсь підозрілий шум. Син в мою квартиру не заходив, а я в їх тим більше
– Як вона могла пустити в нашу квартиру чужих мені людей?, – вигукувала через
Я тобі подзвонила не в сестрички бавитись. Ми вже не в тому віці. В мене вже онуки є. Справа в іншому. Ти ж знаєш, що твій тато живе з нами? Я за мамою змушена доглядати, а тут ще й вітчим зліг. Він мені геть чужа людина, а для тебе рідний батько. Ось ми з сестрою і вирішили про це тобі розказати. То що, коли ти приїдеш і його забереш?, – сказала мені ця Юля. Я була в подиві від почутого. Свого батька я навіть в обличчя не пам’ятала. Він покинув нас з мамою коли мені й чотирьох років не було
– Я тобі подзвонила не в сестрички бавитись. Ми вже не в тому віці.
Мамо, невже ти не бажаєш мені щастя? Ти ж розумієш, що нам всім в моїй двійці буде тісно. В тебе хата, три кімнати, велике подвір’я, а найголовніше, ти живеш одна. Моя теща тобі в підмогу лиш буде. Будете разом яйця збирати, картоплю буде кому викопати, та й веселіше тобі буде! Ну що самій то жити, а? – Та не хочу я нікого в своєму домі селити! Вона мені навіть не сваха ще. Не знати, що там у вас з тою Мариною ще далі буде. Ти хіба знаєш, як це двох чужих дітей виховувати? Та ти рідного сина роками не бачив, а тут любов прорізалась до чужих. Е йди-йди, Павле!
– Мамо, невже ти не бажаєш мені щастя? Ти ж розумієш, що нам всім
Батьки Дмитра, які завжди були для мене опорою, почали поводитися інакше, відсторонено. Я знала, що настав час поговорити з ними відверто. І ми домовилися про сімейну зустріч. Серце калатало, руки тремтіли. Настала хвилина мовчання, яку я боялася порушити. Нарешті Ігор наважився заговорити. – Це не було заплановано, але ми з Христиною любимо одне одного, – сказав він. Свекруха вражено дивилася на нас. – Як ти могла? Ти осквернила пам’ять нашого сина
Відхід Дмитра неймовірним чином перевернув з ніг на голову моє життя. В одну мить
А я відразу ж знала, що сваха з Італії дітям нічим не допоможе. У Віри є ще молодша дочка, вона школярка, вона і в неї гроші вкладає, та й хату вони пів життя будують і пів життя в неї гроші вкладають. Вона ж через цю хату, щоб вже її закінчити, і подалась на ці заробітки. А мій син думав, що попав до Бога за пазуху, раз одружився на Ірині
– А я відразу ж знала, що сваха з Італії дітям нічим не допоможе.
Я ж просила не давати мені це м’ясо! Що я тепер з тим гусячим фаршем маю робити? До нього скільки б цибулі з часником не дав, все рівно запах залишається. І взагалі, що робити з тим гусячим філе і шматом сала? Тільки буде в морозильній камері місце займати, – сказала мені замість “дякую” дочка. Та я сама того м’яса не їм. Син не раз жаліється, що я йому на неділю кості тушу, а все м’ясо до дочки в місто їде. Я ж як краще для них хочу
– Я ж просила не давати мені це м’ясо! Що я тепер з тим
Я була щаслива, коли мені вдалося вмовити доньку поїхати на заробітки. Я сподівалася, що там нарешті Оля стане незалежною, навчиться відповідальності і хоч трохи заробить грошей. Яке ж було моє здивування, коли дочка несподівано повернулася додому без грошей і з чималим животиком
Я була щаслива, коли мені вдалося вмовити доньку поїхати на заробітки. Я сподівалася, що
В нас з Ольгою троє дітей, квартира в іпотеці і неймовірне кохання. Але ми офіційно не одружені. Я вважаю, що щастя не в цьому папірці. Оля довгий час мене схиляла до весілля, але я завжди виходив сухим з води. Працювало це до недавнього часу. Рідна сестра Олі Маруся оголосила всій сім’ї і нам, щоб ми готувалися до весілля. Моя Оля після почутого зблідла, як стіна, а після піднялася і пішла в “дамську кімнату”. Дома мене чекала ще та буря
Ми разом з Ольгою виховуємо трьох дітей. Я дуже щасливий, бо моя мрія здійснилась.
Ой, теж мені, знайшла за що ображатися, мама наш одяг випрала. В неї, понюхай, який порошок класний, ми до такого ще не доробилися. Вона хоче для нас кращого. Ми ж не платимо і гривні за квартиру. Треба мати хоч за це до неї повагу. Вона ж могла б її здавати і гроші мати, – сказав мені чоловік після першої “бурі” з його мамою
– Ой, теж мені, знайшла за що ображатися, мама наш одяг випрала. В неї,

You cannot copy content of this page