– Як вона могла пустити в нашу квартиру чужих мені людей?, – вигукувала через стінку невістка. В мене складалось таке враження, що вона навмисно робила так, щоб я її чула.
– Але ж Алло, це не чужі для нас люди, ну, принаймні для мене. Це моя рідна тітка, сестра мого тата. Не можна бути такою черствою. Ми ж не знаємо, що буде завтра. Може і нам допомога знадобиться і уяви собі, якщо всі від нас відвернуться…
Два дні я чула з їх квартири якийсь підозрілий шум. Син в мою квартиру не заходив, а я в їх тим більше. І ось цей момент, невістка зі своїм добром переїхала до своїх батьків, а коли вони знайшли хороший варіант оренди, то з’їхалися, як сім’я.
Та вона мені дякувати повинна, ця Алла, а вона бурчить в мою сторону. Теж мені, принцеса знайшлася.
Я дітям ще до весілля сказала, що квартиру своїх батьків віддаю їм, хоча по документах вона на мені. Я б могла її здавати, що й робила багато років. Але щоб не жити з невісткою під одним дахом, готова була їм віддати цю квартиру. Був лише один нюанс, квартири знаходяться в одному тамбурі – двері в двері з моєю.
Я свого чоловіка знаю ще зі шкільної парти. Ми разом росли, а потім я просто перетягла речі в їх квартиру. Моя свекруха в той час перебралась з чоловіком в село жити, до своєї сестри.
Чоловіка мого вже два роки з нами немає. Я живу одна, тому і пенсії хватає, лиш би здоров’я було.
Я до молодих не пхалася. Більш того, син мені хотів ключі втулити.
– Е, ні, щоб потім на мене пальцями тикали. Такого не буде. Як собі хочете, так і живіть. Коли запросите в гості, тоді й прийду, а без попередження – я не з тих.
Але я до них не лізла, від слова зовсім, все одно я невістці не підходила.
То на минуле Андрія жалілася, ніби то я погано його виховала, бо він взуття за собою не миє, то погано ми його вивчили, бо зарплата п’ятдесят тисяч в наш час, це не зарплата для чоловіка. У всьому поганому була винна я.
Але я і тут мовчала, хоча не раз через силу.
Але то таке.
Що власне сталося.
Поїхали молоді на тиждень в Карпати. У Алли в той час був день народження, ось вони й хотіли його відсвяткувати на самоті.
Мені ж дали ключі від квартири, і щоб вазони поливала і на всяк випадок.
Я коли до них заходила, то навіть не дивилась по сторонах. Але нічого не скажу, залишили вони порядок. Я квіти полила, квартиру провітрила і вийшла.
Але на два дні в наше містечко приїхала рідна сестра мого чоловіка, Орися. В них щось з внуком по здоров’ї не те, ось вона з чоловіком і тим хлопчиком на якесь обстеження приїхали, бо молоді не мали так багато вільного часу через роботу.
Я трохи похрапую і щоб виспались і вони і я, я поселила їх на ті два дні в квартиру до дітей.
Все я прибрала, постіль замінила, рушники свої дала. Ну не було до чого причепитися.
Але коли невістка з сином повернулася, то через стінку я почула, що про все вони дізналися.
Прийшлось все сину пояснити, що тітку я повинна була кудись притулити.
Але якщо син віднісся до цієї ситуації з розумінням, то невістка ні.
– Ви порушили всі можливі кордони… – повторювала вона, ніби я в її шафі рилася.
Я вирішила не вмішуватися в розмову і дочекатися, коли все саме собою закінчиться.
І закінчення таки відбулось.
Спершу невістка від мене подалі переїхала до своїх батьків, а після пішли на орендовану.
Але скажіть мені, що такого я зробила не правильно? Це моя квартира, але я все за ними прибрала…
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
