У мене завжди була трохи хлопчача чоловіча логіка, ще зі школи. І коли я стала доросла, я знала, що в мене буде родина, що я буду дуже-дуже любити свого чоловіка. Але я ніколи не брехала собі, що буду зберігати вірність. Якщо чоловіки собі дозволяють походеньки, попри те, що бережуть родини і є хорошими чоловіками, то чому я як жінка не можу собі цього дозволити
У мене завжди була трохи хлопчача чоловіча логіка, ще зі школи. І коли я
— Мамо, а бабуся що, мишей хоче завести? — якось питає син. Я не знаю, що й відповісти. Він правий. Це все ж залишки їжі, це бруд. Але як мені переконати її? З нами живе старенька мама чоловіка. І все наче добре. Але всю їжу, яка залишається після когось, вона плаче і не дозволяє викидати. І забирає це все собі у спальню і там ночами доїдає. Вся спальня у неї в цих крихтах, недоїдках. Вона нікуди ж майже не ходить. Я не можу туди зайти і нормально прибрати, бо вона не пускає в свою кімнату. Каже, це мій особистий простір. І оце за нами, за нашими двома дітьми-підлітками вона весь час доїдає у себе в кімнаті
З нами живе старенька мама чоловіка. І все наче добре. Але всю їжу, яка
– 200 тисяч гривень. І це лише золото!, – Я отетеріла, не розуміючи, чи правильно почула. Ганна Петрівна сиділа навпроти. Вона наче чекала на мою реакцію, наче насолоджувалася цим моментом. – Тетяно, це твоє. Ти його заслужила, – її голос звучав рівно, навіть трохи насмішкувато
– 200 тисяч гривень. І це лише золото, – Я отетеріла, не розуміючи, чи
— Візьміть для Олени. Кур’єр простягнув у двері моєму сонному чоловіку величезний кошик з ніжно-ніжно-рожевими трояндами. Їх було 101. Я виглянула зі спальні. Була сьома ранку. Так почався наш сьогоднішній ранок. Чоловік уніс троянди до кімнати і запитав мене, нахмуривши брови: — Оленко, що це?
— Візьміть для Олени. Кур’єр простягнув у двері моєму сонному чоловіку величезний кошик з
— І ти мене виселяєш, сину? Я в розпачі подивилася на сина. Він мені спокійно і каже: — Так, мамо, ми знімемо тобі однушку, будемо за неї платити, тобі цілком вистачить. Адже у нас буде ще одна дитина, нам треба більше місця. Коли не стало мого чоловіка, ми з сином успадкували порівну його двокімнатну квартиру. Коли син одружився, ми її продали, додала я грошей з тих, що заробила раніше на заробітках, коли їздила в Польщу, і ми купили трикімнатну квартиру, велику
— І ти мене виселяєш, сину? Я в розпачі подивилася на сина. Він мені
– Ми вам не такі, як Леся, бізнесмени, і для нас 40 000 гривень це не маленькі гроші, – наголосила я свекрусі, яка прийшла до нас в суботу із наглістю просила їй допомогти з облаштуванням невеличкого будиночку на дачі, яку вона купила. – Скоро вже треба буде все садити, обробляти, а як дощ почнеться, то й заховатися не буде де, – голосила вона. – А чому ви раніше про це не думали? Вам ця дача вже геть потрібна була? Краще б онукам гроші лишні віддали, більше б було користі, – не витримала я
– Ми вам не такі, як Леся, бізнесмени, і для нас 40 000 гривень
– Ти впевнена, що хочеш зайти в мою квартиру? – запитав мене Орест, затримавши мене за лікоть перед дверима. – А чому б ні? – я насупила брови, відчуваючи легкий неспокій. – Ми ж домовлялися, що сьогодні я побачу, як ти живеш. Мені здалося дивним, що він так нервує. Однак відступати було пізно. Чесно кажучи, я чекала нашої зустрічі з нетерпінням ще з того моменту, коли ми познайомилися
– Ти впевнена, що хочеш зайти в мою квартиру? – запитав мене Орест, затримавши
– Я вже і не знаю, Петре, як ми з тобою з цим спадком розберемося. – Я зітхнула і поклала слухавку. Знову розмова з братом не вийшла. Батьки залишили нам спадок в трикімнатну квартиру в центрі Києва. Але вже 10 років ми не можемо дати ради цьому спадку.
– Я вже і не знаю, Петре, як ми з тобою з цим спадком
Кажу мамі: – Навіщо тобі так багато грошей? Ти би частину або клала на депозит внукам на навчання, або мені би віддавала, бо в мене з чоловіком зарплати дві менші, ніж ти заробляєш. В тебе пенсія судді, плюс ти прибираєш у двох будинках, де живуть дуже заможні люди, і платять вони тобі багатенько. Відповідь мами мене просто приголомшила, дуже неприємно ввела в ступор. Ну хіба мами так відносяться до своїх дітей і онуків, як оце моя?
Кажу мамі: – Навіщо тобі так багато грошей? Ти би частину або клала на
Постюся я вже років 30, тому можу собі дозволити порекомендувати ці рецепти борщиків вам – вони всі роками перевірені, дуже смачні, ситні і наваристі! Ось без перебільшення п’ять найкращих рецептів пісного борщу – різноманітних, ароматних і поживних!
Постюся я вже років 30, тому можу собі дозволити порекомендувати ці рецепти борщиків вам

You cannot copy content of this page