iBilingua

Що Наталя Богданівна в ту теліжку в супермаркеті не ложила. І ікру вона захотіла на канапки і червону рибку і якісь ковбаси, на які я і не дивлюся в звичний день. Ну набрали ми пристойно. Наталя Богданівна біля каси почала витягати сумку і зібралася все пакувати. – Ти ж розрахуєшся? – Ой, а ви знаєте, Наталя Богданівна, в мене телефон сів, я забула зарядити, а гаманець я дома в сумочці залишила. – Ви б бачили вираз обличчя моєї свекрухи, коли вона з гаманця виймала дві тисячки

– Ти ж заплатиш, Наталко? Ти тим телефоном, це так зручно. Я поки свій

життєві історії 0

А Вадим де? Невже на роботу влаштувався?, – спитала я у дочки, коли приїхала їх провідати. – Та ні! Він до батьків поїхав. Щось там на дачі потрібно допомогти. Я все розумію, допомагати батькам це добре, до того ж таким, що завжди виручають з грошима. Але в першу чергу потрібно ж думати про свою сім’ю, про дружину і дитину. І взагалі я переконана, що зять просто втік, бо знав, що теща їде і знову буде його “пиляти” за гроші

– А Вадим де? Невже на роботу влаштувався?, – спитала я у дочки, коли

життєві історії 0

Тоді я і почула від коханого чоловіка фразу: «Навіщо тобі нове пальто, ти ж не ходиш на роботу?». Те, що у мене по суті немає чоловіка, я зрозуміла тоді, коли чоловік попросив мене допомогти завантажити холодильник і пральну машину в автівку під час переїзду в новий будинок. У мене ніби рожеві окуляри злетіли в ту мить. Я відмовилась. Він сказав наступне. І ось ми родиною в Києві

Ми разом Миколою вже 15 років. А почалося це ще з першого року спільного

життєві історії 0

Я такого від невістки не очікувала і навіть не знаю, як на це відреагувати. Вона кондитер, пече дома для кількох кафе в нашому місті і багатьом людям на замовлення. Розкрутилася під час декрету з погодками. Я вже на пенсії і весь час з онуками допомагаю, їм зараз 4 і 5 років. В суботу у мене був ювілей, 60 років. В пʼятницю сиділа і гуляла з онуками, забрала їх з садочка, а Юля в цей час готувала клієнтам. В суботу я чекала родину сина в гості і на щось сподівалася. І мені б не було так прикро, якби я не знала, як їхала невістка до своїх батьків в іншу область теж на якусь там урочистість

У мене є чудовий син Олександр. Він одружений і живемо ми в одному кварталі.

життєві історії 0

Я спілкувалася по телефону з найкращою подругою і не помітила, що свекруха вже повернулася і почула кінець моєї розмови з Вірою. Вона не порадувала її, і після обіду вона спакувала свої чемодани і попрощавшись, покинула нашу квартиру. На щастя, вона не образилася і просто сказала, що, можливо, цих двох тижнів вистачить, і мені вже краще. Вже наступного дня я зрозуміла, як мені не вистачає її допомоги

Наприкінці відпустки я пошкодила ногу. Свекруха без запрошення переїхала до нас, сказавши, що допоможе.

життєві історії 0

Карино, я вдячний тобі, і вечеря справді смачна, але нічого не станеться, якщо я з’їм її на сніданок. – Але мою дівчину вже було не зупинити. Вона ображено замикалася в спальні. Я перший підняв тему розставання, але Карина не здавалася і просила разом сходити за допомогою до спеціаліста. Та нічого не врятувало наші стосунки і одного дня Карина з чемоданами таки покинула мою квартиру. Яке ж було моє здивування, коли в гостях у своїх батьків я дізнався, що Карина телефонує їм регулярно і вже кілька разів приходила до них на каву

Я розлучився зі своєю дівчиною Кариною через п’ять років стосунків. Таким чином я закрив

життєві історії 0

Миколо, це такий жарт?, – сказав Вадим до брата, – Невже ти не можеш знайти собі свою дівчину? Тобі легше підібрати її після мене?, – все це було неприємно слухати, але Микола відстояв наше кохання перед братом і не тільки. Батьки, що з моєї сторони, що з іншої, були спантеличені новиною, яку ми їм оголосили. І ось з цього часу минуло вісім років. Скажу відразу ж, я ні про що не шкодую, хоча шлях до кохання наш був тернистим

Я була закохана по вуха. Вадим був моїм світлом у житті, і як я

життєві історії 0

Їй-богу, ти робиш дітям ведмежу послугу. Вони в тебе геть не самостійні на свій вік. Нехай іноді забудуть книжку чи зошит. Як вони інакше навчаться?, – сказала мені подруга і я задумалася. Але минуло декілька днів і я зрозуміла, що таки наші з Дмитром діти мають нарешті подорослішати, бо я просто не зможу так опікуватися ними, бо дізналася щось несподіване. Я чекаю п’яту дитину, і в своєму віці я точно не буду на побігеньках у вже дорослих дітей школярів

Шкільний рік для мене з чотирма дітьми – це, ну дуже важко. Однак цього

життєві історії 0

З 10 років я переважно жила у бабусі. Мама працювала, вела нормальне здорове життя. Просто не любила мене. Коли мені виповнилося 16 років, мама перестала купувати мені одяг і пояснила це тим, що час уже заробляти самій. В ті часи я взимку в мінус 10 ходила в легенькій осінні вітровці, а під неї одягала кілька светрів. Минуло багато років. Свекри стали мені за батьків, я вже давно мама. Тільки я й була всі ці роки поряд із бабусею. Але я чудово розумію, чому намалювалася мама. Заповіт бабуся зробила на мене. А мама каже, щоб бабуся терміново їхала і переробляла його не неї. Ми з чоловіком і двома дітьми живемо на орендованій квартирі, платимо за неї 13 тисяч гривень з комуналкою

Жили ми з мамою. Батько пішов від неї, коли мені було три роки, і

життєві історії 0

Всі свої чотири хати в нашому селі ми з чоловіком вирішили переписати на старшу дочку, бо у неї четверо дітей. Вони з чоловіком продовжують наш рід, приїжджають до нас допомагати, садять і копають з нами картоплю, як ось і в минулу суботу. А менша з чоловіком приїхала чай в саду пити, шашлики їсти і в Десні купатися. А про дітей вони й не думають

Я навіть не знаю, як у нас з чоловіком виросли такі різні діти. Розповім