iBilingua

Коли теща звалилася з табуретки і пошкодила ногу, Ліля поїхала мамі на допомогу. Спершу Валентина Іванівна зраділа появі дочки, але на третій день подзвонила мені вся в сльозах. – Коля, приїдь і забери її від мене! – Що сталося, Валентино Іванівно? – Та вона вже третій день наводить чистоту в домі, а вчора в моїй спальні меблі попереставляла. Ввечері світло вимкнули і я не вписалася в новий інтер’єр. – Та я нагадав тещі її ж слова, колись, як в нас все тільки починалося

Я вже звик, що моя дружина ходить по квартирі, як жандарм. Ну така вона

життєві історії 0

І навіщо було так наполегливо запрошувати, от скажіть, га? Ну тепер то я точно вирішила не пускати більше ніколи не відпускати донечку до колишніх чоловіка й свекрів! Це ж треба було таке втнути, ну ви скажіть! Здорова ще жінка, ледь за 60, а не може за 12-річною дитиною, яка приїхала погостювати, ліжко застелити чи тарілку зі столу прибрати та помити, та огірки й помідори зібрати, не залучаючи дитину – Настя ж відпочивати приїхала, а не на огороді сидіти

Ну тепер то я точно вирішила не пускати більше ніколи не відпускати донечку до

життєві історії 0

Іринко, я б все для тебе зробила, але для твого чоловіка і гривні не дам. Я ніколи не прийму твій вибір. Колись настане час і ти пожалієш про свій вибір. Та час минав, а дочка не жаліла. Більше того, вона привела на світ третю дитину, хлопчика. Разом вони вже десять років. Я відвідую внуків, але знаєте, онук копія Дмитра і мене до нього не тягне, а ось дві старші онучки дуже схожі на Іринку, такі ж наполегливі і красиві. Я б була рада, якби одного дня Іринка постукала в мої двері і сказала, що розлучається

Вже минуло десять років з дня весілля моєї дочки, а я досі не можу

життєві історії 0

Вже минуло 20 років, як я вийшла заміж за Гната. Зараз нашому сину і донці 18 і 14 років. А мій коханий чоловік три рки тому полинув на хмаринку. Ще коли ми з Гнатом тільки ми побралися, його мама Антоніна Петрівна зажадала, щоб мій чоловік віддав їй ключі від її квартири і виписався, бо до нашого шлюбу вони жили разом. Чоловік жив у мене, хоча свого часу все зробив, щоб вони з мамою приватизували квартиру. А за фактом вона залишила його ні з чим. Два роки тому я виїхала з дітьми у Францію. У нас своє життя вже тут. Спілкуюся іноді із сестрою чоловіка, яка теж закордоном і з матір’ю майже не спілкується. Свекруха залишилася одна в результаті, заслабла вже. І тут – не повірите! – у мене прокинулася до неї жалість! Знала б, чим обернеться

Вже минуло 20 років, як я вийшла заміж за Гната. Зараз нашому сину і

життєві історії 0

Діти пішли на балкон і закрили двері, але я все почула. – Я не готова жити з твоєю мамою в пішій доступності. Ти ж знаєш, вона нам життя не дасть. – Віро, але ти ж розумієш, що ця квартира колись нашим дітям залишиться? Та невістка була невблаганна. Після розмови вона одягла піджак і вийшла з квартири. Антону нічого не залишалося, як просто вибачитися і провести мене на поїзд. – Ти ж розумієш, що вона тобою крутить як хоче? – Мамо, все я розумію, але сім’я для мене все. Вибач. Буде краще, якщо все залишиться, як воно є

Завжди дякувала Богу, що подарував мені таку хорошу невістку. Ми з чоловіком так мріяли

життєві історії 0

Я дружина старшого сина Тамари Романівни. Разом з Ігорем ми вже 15 років. І все життя я не така для свекрухи. Не така розумна, красива, не так одягаюся, не так виховую дитину. Ну звичайно нічого не роблю. У молодшого сина свекрухи – вже друга дружина. Йому зараз 40, дружині – 20 і звичайно вона дуже розумна і красуня. Їсти не готує, бо не вміє, зате дуже активна і спортивна, заробляє добре. А Тамара Романівна – на хвилиночку! – у нас живе в свої приїзди, я готую на всіх, вона нічого не робить, ходить в театри і насіння лускає. Коли іноді свекруха робить чай або каву робить собі і сину – у мене навіть не питає, чи хотіла б я також

Я дружина старшого сина Тамари Романівни. Разом з Ігорем ми вже 15 років. І

життєві історії 0

Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання з тіткою. Людоньки, скільки ж я наслухалася. За тіткою, якій не було й шістдесяти, ніхто не плакав. Всіх родичів і сусідів цікавив інший факт: як ми з чоловіком дозволили єдиній дочці зустрічатися з чоловіком, який старший на два роки за її тата

Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання

життєві історії 0

Я людина пряма. І саме через це, мабуть, настав кінець нашого спілкування з Валентиною Володимирівною – мамою мого Діми. Раніше до нас свекруха постійно приїжджала і любила мене повчати. Ну не може бути невістка на її думку хорошою господинею. Я повинна встигати працювати на роботі, потім робити всю домашню роботу вдома, сидіти з дитиною. А спати невістці чи серіал дивитися, або книжку почитати чи з подругами на каву – ви що, це не обов’язково. І ось я взяла й почала розповідати Валентині Володимирівні про те, як прати краще, і про готування, шиття, і так далі, щоб усе встигнути. Дивлюся, а в неї очі так на лоба піднімаються

Я людина пряма. І саме через це, мабуть, настав кінець нашого спілкування з Валентиною

життєві історії 0

Було це вчора. А сьогодні вранці я виходжу на свій чудовий балкон з горнятком кави, щоб привітатися своїми ідеальними квітами. А там – ой, матінко! Ситуація у нас загострилася до максимуму після цієї витівки мами чоловіка. Я ніколи нічого не садила, а це переїхали на квартиру з величезним балконом і захотілося мені цілу оранжерею створити. Поїхали ми з чоловіком вибирати горщики, кашпо, квіти. Я все з любов’ю посадила, доглядала, милувалася тим, як кожна квіточка розпускається, як полуниця наливається і жовтіє, надихатися е могла на сою лаванду, мяту, петрушку. Поливала, тішилася. І ось на кілька днів до нас завітала моя свекруня. У нас якраз в той день була запланована зустріч з друзями, тому лишили її на кілька годин буквально саму

Ситуація у нас загострилася до максимуму після цієї витівки мами чоловіка. Я ніколи нічого

життєві історії 0

Ну так мені мамі про той сервіз і подушки пухові хочеться нагадати! Адже збирали придане батьки нам обом – і мені, і меншому на 6 років брату. А все дісталося йому – і каструлі, і ковдри, і подушки. Батьки мої на мій розпис навіть не їздили – дорого, далеко – в іншу область на інший кінець України. Нічого з приданого мені так і не дали. І ось нарешті у вересні цього року одружується мій брат 37-річний брат. Я приїхала, як і щороку, додому на кілька тижнів, дивлюся – підготовка до весілля на 100 гостей іде повним ходом, і батьки витягли все, що збирали братові і мені. Мама навіть сервізи, що дісталися від бабусь, спустила з горища – їх теж ви збираються дарувати синові і невістці

Ну так мені мамі про той сервіз і подушки пухові хочеться нагадати! Адже збирали