iBilingua

В неділю Тамара Василівна знов прийшла до нас з “пакетом АТБ”. – Мамо, – каже до неї Василь, – ну не носіть нам той непотріб. Ну скільки можна? А потім мені на очі потрапили одні штанці. На них були такі ярко червоні лампаси і я згадала де я їх бачила. Вже після цього дня мені Василь і признався, звідки в його мами все це барахло. В свекрухи в одній із кімнат висять два портрети. Один зі старшим сином, а другий з малим Васильком. Ось в цих штанах з яскраво червоними лампасами і був одягнений Василь

А в неділю Тамара Василівна знов прийшла до нас з “пакетом АТБ”. – Мамо,

життєві історії 0

Я навіть не знаю, як пояснити тепер чоловіку після мого вчорашнього дня народження, що я його мамі в нашому домі більше тепер не рада. Чи взагалі йому нічого не говорити про ці 200 гривень? Але мені дуже хочеться. Я насправді сама не розумію, що це було з її боку. Чи запитати в Ольги Вікторівни напряму? Посиденьки були скромними, але я постаралася, навіть суші сама приготувала – у мене вони виходять не гірше ніж в ресторані. А увечері я відкрила конверти, які подарували куми і моя сестра і мама чоловіка. Конверт від свекрухи мене щиро здивував, аж очі на лоба стрибнули. Вона 10 років вже живе і працює у Іспанії

Я навіть не знаю, як пояснити тепер чоловіку після мого вчорашнього дня народження, що

життєві історії 0

Ти коли до мене приїжджаєш, я тобі не даю ганчірку в руки, я сама мию, – сказала сестра чоловіка. – Але ж ти не на тиждень до нас їдеш, а на місяць, а то і два, ще й не сама, а з сином. – Я вже їй того не говорила, але коли я їду, то сумки з продуктами везу, а Катя два чемодани одягу, палку ковбаски салямі і пакетик пліснявого сиру. Ну сильно потратилася, їдучи до племінниць і мами. – Ви собі таке не купите, бо то дорого, – каже вона, коли вручає ці “подарунки”

– А я чого в тебе маю прибирати? Ти ж коли до мене в

життєві історії 0

Син з невісткою побудували хату в мене на подвір’ї, але з часом відгородилися двометровим парканом, ще й туї насадили, щоб поменше я бачила, як вони нічого не роблять, а просто відпочивають цілими днями. Я розумію, не вся молодь хоче зараз на городі працювати, чи корову тримати. Є такі, які працюють і заробляють собі на життя і їм того не треба. Але річ в тім, що мої і працюють, але з охотою беруть всю продукцію і в нас з чоловіком. – Ми так любимо ваш сорт картопельки. В магазині не така, – приповідає невістка

Син з невісткою побудували хату в мене на подвір’ї, але з часом відгородилися двометровим

життєві історії 0

Як ти можеш таке говорити? Ти ж рідна мати! Я твоя єдина дитина!, – каже мені Злата. – В тому то й справа, доню. Єдина дитина. Я хочу для тебе щастя. Ти стала на невірний шлях і я хочу тебе навернути, поки не пізно! В мене дуже важка ситуація з дочкою, а все через те, що Злата закохалася в будівельника. Я пишаюся донею, але пов’язати своє життя з будівельником не дозволю. Ну принаймні свого благословення їм не дам. Як хочуть, то нехай живуть разом, але я цей шлюб ніколи не одобрю

– Як ти можеш таке говорити? Ти ж рідна мати! В тебе я одна

життєві історії 0

Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку, щоб пошвидше тих виплат спекатися, а ти про якісь Карпати зі свої Степаном мені розказуєш. Гидко все це слухати, – сказала мені дочка. Мені так неприємно це чути від Насті. Замість того, щоб за мене порадіти, дочка мене засудила. Я двадцять років як живу одна, бо мій Богдан, з яким я дуже гарно жила, відправився на небеса. Як мені бути? Невже те, що я хочу бути щасливою, потрібно відкинути на другий план?

– Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку,

життєві історії 0

Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це не сподобалося, і тобі, я впевнена, також, – сказала я невістці, коли та зчинила “бурю”, коли дізналася, що дочці на ювілей я подарувала сережки, які мені дісталися ще від моєї мами. – Ну ви, Надія Михайлівна і зрівняли. Де подушки, наволочки і рушники і де золоті прикраси. – Але чому я прикраси, які належать нашому роду, повинна віддавати чужій мені людині? Тоді б дочка образилася, а продавати таку цінну і старовинну річ я не збиралася

– Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це

життєві історії 0

Я прийняла складне рішення, але назад дороги немає. Хочу встигнути пожити для себе хоч трохи, але батьки мені не дадуть. Вони розлучили мене з чоловіком і не дали вийти заміж вдруге. Вони виховали мою доньку, яка мислить точно у вони і далека від мене. І ось тепер, коли мені 49, а батькам під 80, я вирішила віддати їх в приватний будинок для літніх людей. Маю можливість. Я буду за них платити і відвідувати, якщо захочуть, ну а як ні – то ні

Ось тепер, коли мені 49, а батькам під 80, я вирішила віддати їх в

життєві історії 0

Мама чоловіка два тижні тому, як почалася спека, заявился з сумкою на нашому порозі і сказала, що буде жити у нас, бо ми маємо кондиціонер. А вона ж нам свого часу аж 200 тисяч гривень на квартиру дала, то ж має право командувати і ось так заявлятися. Та ще з котиком пухнастим. А те, що нас у двушці четверо і вона п’ята тепер, та я ще працюю на кухні – пані Інгу це не хвилює. На кухні +30, а вона мені смажить щоранку о 7-й то оладки, то бендерики якісь то ще краще – пиріжки у фритюрі. Шерсть кругом літає. Начадить, а мені потім там працюй. Вказала я дорогій свекруні на двері, так вони тепер зі мною не розмовляють, ні вона, ні чоловік. Ні, я мала терпіти? А Інга Олександрівна ще й заявила, щоб я їй ті гроші повернула, раз вона тут не має права голосу

На кухні +30, а вона мені смажить щоранку о 7-й то оладки, то бендерики

життєві історії 0

Ну і хіба це так гарно, – сказала я невістці, – Хіба дитина так має бабусю зустрічати? Та я не з пустими руками приїхала, а гостинці і подарунки привезла. – А ви б ще раз на рік приїжджали, то б взагалі онучка вас в квартиру не пустила. Мені важко таке чути, бо могли б самі нас провідувати, але не хочуть, а від мене вимагають казна що. Ось і сталась на самому порозі в нас з Любою перепалка. Я просто вже не стрималася і сказала все, що я про таке виховання думаю. Люба сказала, що з таким настроєм мене бачити в своїй квартирі не хоче

Я з чоловіком живу в селі, вже на пенсії, але роботи біля дому завжди