iBilingua

Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку, щоб пошвидше тих виплат спекатися, а ти про якісь Карпати зі свої Степаном мені розказуєш. Гидко все це слухати, – сказала мені дочка. Мені так неприємно це чути від Насті. Замість того, щоб за мене порадіти, дочка мене засудила. Я двадцять років як живу одна, бо мій Богдан, з яким я дуже гарно жила, відправився на небеса. Як мені бути? Невже те, що я хочу бути щасливою, потрібно відкинути на другий план?

– Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку,

життєві історії 0

Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це не сподобалося, і тобі, я впевнена, також, – сказала я невістці, коли та зчинила “бурю”, коли дізналася, що дочці на ювілей я подарувала сережки, які мені дісталися ще від моєї мами. – Ну ви, Надія Михайлівна і зрівняли. Де подушки, наволочки і рушники і де золоті прикраси. – Але чому я прикраси, які належать нашому роду, повинна віддавати чужій мені людині? Тоді б дочка образилася, а продавати таку цінну і старовинну річ я не збиралася

– Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це

життєві історії 0

Я прийняла складне рішення, але назад дороги немає. Хочу встигнути пожити для себе хоч трохи, але батьки мені не дадуть. Вони розлучили мене з чоловіком і не дали вийти заміж вдруге. Вони виховали мою доньку, яка мислить точно у вони і далека від мене. І ось тепер, коли мені 49, а батькам під 80, я вирішила віддати їх в приватний будинок для літніх людей. Маю можливість. Я буду за них платити і відвідувати, якщо захочуть, ну а як ні – то ні

Ось тепер, коли мені 49, а батькам під 80, я вирішила віддати їх в

життєві історії 0

Мама чоловіка два тижні тому, як почалася спека, заявился з сумкою на нашому порозі і сказала, що буде жити у нас, бо ми маємо кондиціонер. А вона ж нам свого часу аж 200 тисяч гривень на квартиру дала, то ж має право командувати і ось так заявлятися. Та ще з котиком пухнастим. А те, що нас у двушці четверо і вона п’ята тепер, та я ще працюю на кухні – пані Інгу це не хвилює. На кухні +30, а вона мені смажить щоранку о 7-й то оладки, то бендерики якісь то ще краще – пиріжки у фритюрі. Шерсть кругом літає. Начадить, а мені потім там працюй. Вказала я дорогій свекруні на двері, так вони тепер зі мною не розмовляють, ні вона, ні чоловік. Ні, я мала терпіти? А Інга Олександрівна ще й заявила, щоб я їй ті гроші повернула, раз вона тут не має права голосу

На кухні +30, а вона мені смажить щоранку о 7-й то оладки, то бендерики

життєві історії 0

Ну і хіба це так гарно, – сказала я невістці, – Хіба дитина так має бабусю зустрічати? Та я не з пустими руками приїхала, а гостинці і подарунки привезла. – А ви б ще раз на рік приїжджали, то б взагалі онучка вас в квартиру не пустила. Мені важко таке чути, бо могли б самі нас провідувати, але не хочуть, а від мене вимагають казна що. Ось і сталась на самому порозі в нас з Любою перепалка. Я просто вже не стрималася і сказала все, що я про таке виховання думаю. Люба сказала, що з таким настроєм мене бачити в своїй квартирі не хоче

Я з чоловіком живу в селі, вже на пенсії, але роботи біля дому завжди

життєві історії 0

В той час, як ми гроші по селу збираємо, вона в машину сіла, малу посадила і на басейни відпочивати. Я розумію, це не її мама, а свекруха, але так не робиться. Мені люди сказали, скільки ті басейни коштують, а вона останнім часом, коли та жара, туди через день їздить, та й бензин гроші тягне. А недавно мій малий на велосипеді їздив, так вона його перестріла і каже: “Як, мама з татом тебе до дванадцяти років, ще жодного разу на море не звозили? Вони якісь безвідповідальні в тебе”

Я б стидалася і говорити щось, і ті фото в мережу виставляти. Пани такі

життєві історії 0

Мама витягла з холодильника вчорашній салат з огірків і помідорів і вчорашню картоплю з кабачками посмаженими. Ми особливо їсти не хотіли, але до столу сіли, як стук в двері. В момент стало дуже шумно, в квартиру зайшли три давні подруги мами. Вона вмить підскочила на ноги ніби й нічого не трапилося. А потім знайшла в телефоні номер з доставкою суш і зробила замовлення. То для дочки і онуків підійде і вчорашня картопля, а якщо для подруг, то суші мама замовила

Я коли з близнюками зайшла до бабусі, бо вона сказала, що погано почувається, то

життєві історії 0

Після сорока років спільного життя з Іваном я подала на розлучення. Я переїхала жити до мами, а після знайшла оренду. Дочка каже, щоб я йшла до неї, та заважати комусь я не збираюся. В мене інші плани. Я готую документи в “подорож” в один кінець до Італії. Терпець мій увірвався у взуттєвому магазині. Так незручно мені ще ніколи не було. Навіть консультант мене захищала. Діти мене підтримали, а ось інші родичі і друзі – ні. “Стільки прожили і ти мовчала! Та тобі вже шістдесятка минула”

Сорок років я прожила з Іваном і подала на розлучення. Всі дивуються, бо стільки

життєві історії 0

Сьогодні, у свій єдиний вихідний, Максим знову повіз дорогоцінну матусю на ринок по кабачки-помідори та по магазинам. Я вже не знаю, як з цим боротися, руки опускаються. Треба було купувати квартиру на іншому кінці планети. З чоловіком ми живемо у окремій квартирі, свекруха Ліля Василівна – в одному районі з нами. Мій чоловік – єдина дитина у сім’ї, батьки у Максима давно розлученні. Тому він і став центром всесвіту для своєї мами

Сьогодні, у свій єдиний вихідний, Максим знову повіз дорогоцінну матусю на ринок по кабачки-помідори

життєві історії 0

Ми б то з дідом переписали цю квартиру на тебе, Надійко, але ж ти в нас не єдина дитина. Це буде несправедливо, по відношенню до Віри, – сказала мама, коли я вкотре її переодягала в чистий одяг. Біля батьків я нічого не сказала, а пішовши в свою кімнату, розплакалася. Я все життя батькам присвятила. Після розлучення взяла сина в одну руку, торбинку в другу і повернулася в квартиру батьків, бо більше не мала куди йти. Молодша ж сестра вийшла гарно заміж і жила для себе. І ось тепер цей заповіт, який ні в тин, ні в ворота!

– Ми б то з дідом переписали цю квартиру на тебе, Надійко, але ж