iBilingua

Я помітила, що Олена перестала про дітей дбати. Одяг на них брудний і самі діти неохайні. Дівчатка не зачесані, а в онука такі шорти були чорні, що я навіть не прала, а відразу в смітник викинула. Онуки хвалять мою їжу і жаліються, що мама нічого смачного їм не варить. – Вчора в нас був капусняк. – А сьогодні що їли, – питаю я онучку. – Та капусняк! Ми його вже чотири дні їмо. Та дітям потрібен раціон, щоб вони були здорові, а не капустою їх тиждень кормити. А вчорашній випадок так взагалі мене насторожив. Як можна було одних дітей в електричку посадити і до тата відправити?

З моєю невісткою щось коїться дуже дивне, а вчора я в цьому вкотре переконалася.

життєві історії 0

Це Тимурчик, син вашого чоловіка, – сказала незнайома мені жінка, – Я вже не в силі мовчати. Ваші діти їдуть на відпочинок. Я також хочу з сином на море і бажано за кордон, але ми не маємо грошей. На такі забаганки нам Максим грошей не дає. – На ці слова прибіг і сам Максим і став за моєю спиною обурюватися. – Чого ти сюди прийшла? Невже грошей, які я тобі даю, мало? Ти ж знала, що в мене сім’я, діти, ти казала, що не будеш влізати в сім’ю. Що тепер змінилося? – Я стояла наче на ватяних ногах і слова не могла вставити

– Я також хочу нашого з Максимом сина на море відправити, ось і прийшла

життєві історії 0

Моїм би батькам – та взяти приклад з моєї свекрухи! Та де там, це не про них історія, не барська це справа – допомогти дітям, у них своє життя, інтереси і захоплення. Зоя Павлівна, мама мого Артема, завжди намагається нам з чоловіком допомогти, вона пенсіонерка вже, але працює у свої 63 роки, купує онукам одяг, з ночівлею онучок часто бере, причому сама пропонує, ми їй дітей не нав’язуємо. Частину квартири нам свою віддала. Людина з великої літери моя свекруха!

Моїм би батькам – та взяти приклад з моєї свекрухи! Та де там, це

життєві історії 0

Повернулася Леся з онуком геть іншою людиною з тої Італії. – А ми для вас не готували вечерю. Посидьте собі на дивані. – Я отетеріла. Взагалі я не їсти прийшла, а просто час з онуком провести, розпитати, як там в тій Італії. Але раз вони сідали до столу, то і мені могли дати дві ложки тої картоплі. А десь за тиждень син прийшов до нас з батьком. – Мамо, надалі ти телефонуй Лесі, коли прийдеш до нас, а ще краще, визначся з одним днем в тиждень, щоб ми знали. – Може в тій Італії так живуть, але річ в тім, що ми в Україні, а найголовніше, син з невісткою і онуком живуть в моїй квартирі

Рік часу моя невістка з дочкою жила у своєї мами, моєї свахи, в Італії.

життєві історії 0

Дуже мені сумно, але доведеться припинити спілкування з моєю єдиною подругою дитинства Світланою, з якою спілкувалися все життя, адже ми сусідки. Я навіть допомагала її чоловіку з їхніми дітьми, поки вони росли, а Світлана в Італії на заробітках. Зараз мені 68 років, подрузі – 69. Вона там в своїх Італіях 30 років майже провела. Оце повернулася зовсім вже. Я думала, спілкуватися будемо як в дитинстві. Та Світлана поводиться так, як в її віці і взагалі зараз не припустимо. У них світяться усі вікна, коли кругом темно, а мене не запрошують. Звичайно, що й кондиціонер у них є і спека їм не дошкуляє

Зі Світланою ми обидві зі Львова і дружили з дитинства, разом виросли, навчалися в

життєві історії 0

У мене так кішки на душі шкребуть. У мами постійно очі на мокрому місці. Але я прийняла таке рішення не просто так, а на благо нам усім, до того ж я сама буду оплачувати життя дідуся в пансіонаті. Розповім вам про нашу ситуацію все спочатку, і дуже хочу почути вашу сторонню думку – права я чи ні. Вже в понеділок відвеземо дідуся, бабусі ще нічого не казали

У мене так кішки на душі шкребуть. У мами постійно очі на мокрому місці.

життєві історії 0

Так вийшло, що гроші мого чоловіка Тараса від продажу його і свекрушиної квартири опинилися у й го сестри і Владислава їх не хоче йому давати, вона вважає, що ми мусимо купити собі квартиру, а чоловік хоче вкластися у справу і заробити більше. Тарасу кажу, що все це дрібниці, вони брат і сестра, і їм треба поговорити, вибачитися один перед одним і налагодити стосунки. Я підтримую чоловіка. Але як змусити Владу віддати Тарасу гроші

Так вийшло, що гроші мого чоловіка від продажу його і свекрушиної квартири опинилися у

життєві історії 0

Ну ось, це стало останньою краплиною, більше так не можу. Нещодавно сталася ситуація, після якої я перестала спілкуватися з найріднішими людьми. Заблокувала їх всюди. Але чи правильно це? Вони ж моя мама і сестра. Мама думає, що я заздрю сестрі Уляні через квартиру, яку вони їй купили. В той день в селі ми готували їсти. Я зайшла на кухню в той момент, коли робили піцу. Сестра вирішила додати солоні огірки. Я сказала, що не хочу їх в піцу давати. Запропонувала. зробити їй трохи з огірками, а решту піци без цього складника

Ну ось, це стало останньою краплиною, більше так не можу. Заблокувала їх всюди. Але

життєві історії 0

Знайомство з батьками Віктора мене насторожило ще з воріт. – Ну, якось я ті вихідні переживу, – подумала я про себе. Я ж не знала, що чекає мене в будинку. Ввечері я сказала майбутній свекрусі, що хочу прийняти душ. Мама Віті завела мене у ванну кімнату де висів один сіруватий рушник, а з миючиих засобі дешеве рідке мило і шампунь. – Ми на чистоті не зациклюємось. А рушник у нас один на всі випадки життя. – Але я не хочу витирати обличчя тим, чим переді мною витирали ноги

Я йшла у ванну кімнату ввечері, як мене перестріла мама Віктора. – Людмило, ми

життєві історії 0

Проблеми почалися, коли ми з чоловіком купили квартиру, а потім його сестра купила квартиру навпроти нашого будинку. Вікна у вікна! Оце я так в сімейку потрапила! Нікому не побажаю, чесно. Але куди я від них подінуся? Мені 29 років, дитина, не працюю, бо донечка маленька. Та й ніхто з них особливо не працює, скажу я вам. Одни мій чоловік усіх тягне – матусю, татуся, сеструсю, бабусю, дідуся. Я зустрічалася з хлопцем, з Вадимом, вийшла за нього заміж, але виявилося, що він нікого зі своєї рідні не попереджав про це! Сам вирішив, зробив мені пропозицію і ми просто розписалися. Від початку вони мене не прийняли – я ж старша на три роки за Вадима

Оце я так в сімейку потрапила! Нікому не побажаю, чесно. Але куди я від