iBilingua

Субота. Ближче вечора. Надворі вже спала жара. Ми зі свекрухою вийшли з хати, бо нарешті можна дихнути прохолодного повітря. Біля будинку в нас є невеличка гойдалка, де ми й відпочивали. На прив’язі мило сопить наш пес Бурко, бо також йому важко ця жара дається. І тут чуємо, “БАХ”, але не простий, а такий, що я зі свекрухою ледь під лавку не впали. Наш Бурко з того всього перестрибнув за загорожу і ледь з тим ланцюгом дотягнувся до землі. По сусідству живе цьоця Рузя, а в неї на припоні в саді паслися дві кози

– Оксано, та йди подивися, що в тому підвалі таке відбувається!, – каже мені

життєві історії 0

Поки я сиділа в декреті то прасувала Роману сорочки, готувала борщі, ліпила вареники і доглядала дітей. Але халява закінчилася, бо я вийшла на роботу. Чоловік до останнього надіявся, що я передумаю, але цього не сталося. З дітьми мене страхує мама, але Роман не упускає нагоді мені цим “витикнути”. А недавно, не змирившись з моїм рішенням, він витягнув з рукава “козир”. Ну такий дивний чоловік, я вам кажу. Але якби там не було – проблема залишається проблемою!

Поки я сиділа в декреті то прасувала Роману сорочки, готувала борщі, ліпила вареники і

життєві історії 0

Вчора знову прийшли до мене вдвох, мама і свекруха: “Забери заяву про розлучення! Забери сина у чоловіка! Не руйнуй в 42 роки родину! візьмися за голову! Він тебе покине!” зовсім недавно, два роки тому, в 40 я зустріла Романа. Він вдівець і приїжджає в наше місто в командировки, у нас тут філія підприємства, на якому він очолює одне з направлень. Ми познайомилися в кав’ярні, зав’язалося спілкування. Почали зустрічатися таємно. Так тривало два роки. І зараз ми зрозуміли, що кохаємо по-справжньому і хочемо бути разом. Я переїхала від Максима на орендовану квартиру, за яку платить Роман. Подала офіційно на розлучення. Але мій син, якому 14 років, хоче жити з батьком. В нашому райцентрі на Черкащині всі усіх знають, і у моїх батьків, і у Максових – показово правильні родини

Вчора знову прийшли до мене вдвох, мама і свекруха: “Забери заяву про розлучення! Забери

життєві історії 0

Свою Софійку я привела на світ від сусіда за три хати. Про це знав і чоловік і все село, бо гуділо, певне з рік. Рідний тато доньки виїхав з сім’єю в Італію (втік від тих балачок) і про Софію не згадував. Я виховувала її з Дмитром, як могла. Софія його навіть батьком називала. Так, жили ми бідно, що Софійці сильно не подобалося. А два роки тому в Олега прокинулись батьківські почуття і він забрав нашу доньку в Італію. Я ніколи не думала, що дійде до того, що дочка не захоче від рідної матері слухавку підіймати

Свою Софійку я привела на світ від сусіда за три хати. Про це знав

життєві історії 0

Дивно веде себе моя 70-річна свекруха, яка оце повернулася з 28-річних італійських заробітків. Ми чекали її, я на готувала всього, а вона фрукти і шкарпетки нам всім принесла. Вона не купувала нам квартир, лише їм зі свекром – ремонт, дача, машина. Своїй дочці теж машину подарувала і завжди дуже хороші речі висилала і привозила – одяг, парфуми. Ну, це ж доця, я розумію, там є справжні онуки. А вчора зібрали вони зі свекром нас усіх і оголосили новину – на голову не лізе! Розлучаються. Свекруха все чоловіку лишає квартиру, дачу, машину, а собі в Яремче в новобудові вже житло придивилася

Дивно веде себе моя 70-річна свекруха, яка оце повернулася з 28-річних італійських заробітків. А

життєві історії 0

Я б все віддала, щоб син забув свого батька і ніколи з ним не зустрічався. Річ в тім, що з Ярославом ми давно розлучилися. Я вдруге вийшла заміж. Живемо собі з Михайлом скромно. Але колишній “підкупив” сина грошима. Ярослав успішний бізнесмен і виконує любі забаганки сина. Ще до вісімнадцяти він купив Денису квартиру і зробив в ній ремонт. Мені дуже важко на душі, бо відчуваю, що Дениса нічого не цікавить, окрім грошей

Я дуже хвилююся за свого сина. З батьком Дениса, Ярославом, ми розлучені. Я живу

життєві історії 0

У мене заможні батьки, а чоловік мій зі звичайної сільської родини. Але я ніколи на цьому не акцентувала увагу і одружилися ми з кохання. Весілля грати ми не схотіли самі – просто розписалися і поїхали у подорож. Мої батьки нам на весілля подарували квартиру, яка оформлена поки що на мою маму. Батьки чоловіка подарували нам ліжко, яке ми обрали і замовили, а вони оплатили. Я люблю своїх батьків і не розумію, чому вони не можуть допомогти, раз самі того хочуть. Ось якраз зараз ми плануємо брати автівку і маємо половину необхідної суми. Решту можуть додати мої батьки

У мене заможні батьки, а чоловік мій зі звичайної сільської родини. Але я ніколи

життєві історії 0

Мама затіяла в квартирі бабусі грандіозні ремонти. Я ж до останнього надіялася, що вона таки її продасть і віддасть нам гроші на перший внесок іпотеки. Але в маминій голові була геть інша ідея. – Ви ще молоді, заробите. Поки з дітьми не спішіть. А то он, бачиш, Андрій з квартирою, але троє дітей і собі раду не дають з Юлею. Мушу їм допомогти, – сказала мама, коли ми з Петром в неділю прийшли її питати, які наші дії і коли гроші будуть на руках

Десь через місяць після нашого з Петром весілля мама затіяла в квартирі бабусі грандіозні

життєві історії 0

Прошу тепер тарілку супу! На моє бачення, у зобов’язаннях невістки було наведення порядку, готування, рукоділля та інші клопоти. Що ще можна робити вдома? Мені 77 років, і мене забрали до себе діти. Хочу сказати, що все своє життя я була сильною жінкою і все було по-моєму і не інакше. Сина Тараса я виростила сама, бо чоловік так собі виявився, і постаралася дати синочку все найкраще. З ранку до ночі працювала на двох роботах, у денній і вечірній школах. Засинала над тими зошитами. Можете уявити, чи легко мені було. На аліменти не подавала – горда була. Дружити мені з кимось не було ні сил, ні часу – працювала, доглядала літніх батьків. Тарас був єдиною радістю у моєму житті. Тарас до 30 років ходив неодруженим, вчився і будував кар’єру. А потім одружився з цією Мілою на мою голову – він її боготворив і обожнював. Я коли вперше побачила майбутню невістку, сказала Тарасу одразу: вона навіть борщ тобі не зварить. Що за робота в неї така, що вона о 10-й ранку встає?

Мені 77 років, і мене забрали до себе діти. Хочу сказати, що все своє

життєві історії 0

Я сьогодні поїду ночувати до себе! Ти ж не проти? Десь о сьомій ранку до мене має заїхати син, маю бути дома, – сказав Юра, коли клав у невеличку сумку свій спортивний костюм. Я присіла на кухні і коли він пішов, заплакала. Ми вже давно дорослі люди, але повинні переховуватися від синів Юри, бо той не хоче розповідати їм про нас правду. – Їм не сподобається, що тато так легко забув про маму і вже живе з іншою жінкою. Нам і без цього добре!, – поцілувавши мене в чоло, сказав Юра

– Я сьогодні поїду ночувати до себе! Ти ж не проти? Десь о сьомій