Коли не стало мами я хотів забрати тата до себе. – Тут спочиває моя Олечка. Я в любий момент сходжу до неї, поговорю. А що я в тому місті на поверсі робити буду? Ні, я вже тут своє доживатиму, в нашій з Ольгою хатинці. – Я не наполягаю, бо розумію тата, до того ж, він ще в силах, та й з господарства один пес Бурко. А недавно я відправив його на курорт. Перед тим я його возив в магазин, одів, підстриг. Ну мачо, і не скажеш, що йому сімдесят. Приїжджаю я серед тижня, а він вже з Вірою познайомився. Тільки Віра ця, ще той фрукт
– Та я пожартував, що в мене фірма, я головний, а ти мій заступник.
Андрій погодився на борщ без м’яса і сала, лиш би на ще одну роботу не йти. Але і це не допомагає, бо грошей не вистачає. В кіно діти не ходять, бо є дома телевізор, я манікюр теж вже не роблю, бо це великі затрати. Але якщо з тією економією, ще всі так-сяк погоджувались, то митися в одній ванній не хоче ніхто. – А що вам не подобається? Я ж останній митися буду, і слова не пікнув, а ви розщебеталися. Теж мені, чистюлі знайшлися. За то скільки ми грошей зекономимо на місяць! 
Я розумію, зараз нелегкі для часи для українців і не тільки. Моя старша сестра
Колишній чоловік мені подякував, дав в руки пару доларів (за дорогу) і сказав, коли за ними приїхати. А я хто така, щоб мною так керувати? – Я додому не їду. Буду з вами той тиждень, бо не хочу дітей з тобою на такий довгий час лишати. – Як ти собі це уявляєш? Я що, маю тебе з дітьми в квартиру до нової дружини завести і поселити? Я на таке не розраховував. Я хотів бачити тільки дітей. За гроші не переживай, я все поверну, – сказав Арсен. Я в розпачі. Ось і відпочила з дітьми в Німеччині
– Я тебе вигулювати по Німеччині не збираюся за свої гроші. Я і слова
Я вже багато років живу з сім’єю у Варшаві. В нас з чоловіком свій бізнес, будиночок і двійко діточок. Але тиждень тому я з молодшим сином приїхала в Україну, щоб провідати своїх батьків, які живуть в селі. І ви знаєте, що мене сильно здивувало? Те, що мої однолітки виглядають набагато старше за мене. Спершу думала, може я перебільшую, прикрашаючи себе, але побачивши Петра, Микиту, Олега, Оксану і Катрусю, зрозуміла, що ні – не перебільшую! Зустріч з випускниками перевернула мій світ з ніг на голову
Я вже багато років живу з сім’єю у Варшаві. В нас з чоловіком свій
Я маю на дітей таке ж право, як і ти, – каже мені свекруха. Але ми з Антоном розлучені, і ні, я не хочу його родину від себе обрізати, просто Алли Іванівни в житті моїх дітей надто багато. Я хвилююсь, що одного “прекрасного” дня вона просто їх в мене забере. – Мій син Златкою і Дмитриком не цікавиться, бо влаштовує своє життя. Я ж його час забираю собі. Хіба я багато прошу? Та інша б мама раділа, а ти якась не така. – Але причини, чому я проти, надто вагомі і я не можу їх ігнорувати
Я маю на дітей таке ж право, як і ти, – каже мені свекруха.
Звісно, що мовчати я не буду, бо не хочу з дружиною все своє життя сидіти на терасі і дивитися на це сусідське неподобство. Був же гарний паркан, який я поставив всього два роки тому. Чим він їм не догодив? Та все село нам заздрило. Як можна ось так не думати про навколишніх людей і робити те, що хочеться тобі? Не хочу сваритися з новими сусідами, але скоріш за все, прийдеться
Сусід зробив бетонний паркан навколо будинку. Мені доведеться дивитися на цю пародію все своє
Ой, Іринко! Почекай на брамі, ми зараз вийдемо з Ніною, – сказала хресна. Я ще здивувалася, чому на брамі, чому в хату не гукає. Правда, не на брамі нас хресна приймала, а на гойдалці, що перед хатою встановлена. Винесла вона туди три куска чорного хліба, намазку з сиру моєї мами з часничком, і може з п’ять колечок ковбаски. – Та я не їсти до вас прийшла, а поговорити, як життя? Як Ніна? – В нас все добре! Аби не гірше, – відповіла хресна заметушившись. Коли я вже йшла, тітка почала виправдовуватися, чому нас до хати не запрошує. А за пару днів ми знов на її вулиці опинилися
– Ти вже в мене була недавно! Скільки будеш ходила туди-сюди?, – сказала мені
Я ж тобі маму з її пенсією віддаю. Ти ж розумієш, що там сума чималенька щомісяця капати буде?, – сказав  мені брат по телефону. – Я розумію, що ще прийдеться до пенсії докладати, щоб все необхідне купити. Ти ж не просто так готовий маму мені віддати. Чи не так? – Брат сказав, що я не права і врешті-решт, маю виконати свій обов’язок перед мамою. Та я вважаю, що нікому нічого не винна. Як до мене ставились, та і я буду ставитися. Все життя Володя був її любимчиком, а як лежачою стала, то нічого ж не змінилося
– Ти мамі часу не приділяла, ось тепер і прийшов твій час за нею
“Я відклала ті євро, що на дорогу треба, а на все інше грошей не вистачає. А хто мені поможе, як не рідний син”, – сказала нам свекруха. І щоб ви розуміли, Василь витягнув всі наші заощадження і віддав мамі. То я в зашитих колготах ходжу, а свекруня за наш рахунок молитися і плавати в морі їде. Як мені пояснити чоловіку, що не варто так йти на поводу у мами? Це ж не нормально. Я якщо не маю грошей, то ніде й не їду, а не записуюся, а потім клянчу
Ми з Василем платимо іпотеку, двоє дітей підліткового віку, яким навіть спортивні штани по
Я не хотіла бачити тата на нашому з Богданом весіллі. Мама також просила викинути цю ідею з голови. Вся справа в тому, що він більше за життя любить своїх друзів і “біленьку”. – Він зіпсує вам найкращий день у житті!, – говорила мама. Та я таки послухалася Богдана і дала йому шанс себе показати з кращої сторони. За тиждень до весілля мені зателефонував його друг. Я думала, що це кінець. Та тато таки був і на церемонії і навіть в ресторані. Правда, лише годинку
Я сумнівалася, чи зможе батько здійснити мою дитячу мрію – привести мене в білосніжній

You cannot copy content of this page