iBilingua

Але мама Едика тітка Ольга навіть не спромоглася заздалегідь приготувати їжу, смажила котлети при нас, хоча вона на пенсії, бо Един її найменша дитина. З першого дня свекруха не викликала у мене симпатії. У перший же день нашого гостювання тітка Ольга почала робити мені зауваження, що Едик дуже вже тендітний і я його мало годую. На другий день у нас стався конфлікт. Ми сиділи за столом, вона запитала, що зі мною, бо я не їла її пиріжки і млинці. Я пояснила, що смажене – це шкідливо

Живемо ми з Едиком з моєю мамою поки що, а свекруха в іншому місті.

життєві історії 0

Мені 87 років. Дивлюся я на свої гори і не знаю, як зможу без них. Сльози самі котяться і котяться. Але ж доведеться. Мені вже важко у свої роки самій, та й живу я високо на схилі, а не в долині. Син закордоном, хата на донечку переписана вже і вона вирішила її продати, а мене в Київ до себе забрати. Ніхто сюди жити вже не приїде, всі стали міські – діти, онуки, правнуки. Але є інші люди, які тут вже третій рік живуть і допомагають мені. Можна змінити заповіт, але дочка тоді від мене відмовиться напевно

Дивлюся я на свої гори і не знаю, як зможу без них. Сльози самі

життєві історії 0

Мамо, а чим ви думали, коли свою половину будинку віддали тітці Олі? Ось тепер і до неї пожити просіться. Я така засмучена, що просто сил немає. Мама свого часу натворила, прикриваючись добротою, а тепер хоче від мене теплоти і ласки, а найголовніше, щоб я її забрала до себе. – У вас з чоловіком такий великий будинок. Невже в ньому місця для рідної матері не знайдеться?, – каже вона мені при кожній зустрічі

– Мамо, а чим ви думали, коли свою половину будинку віддали тітці Олі? Ось

життєві історії 0

На прощання з мамою сестра не приїхала, сказала, що сеньйори не відпускають, але я то знаю, щоб гроші на дорогу не тратити. Але не це найгірше. Пів життя вони з чоловіком хату на два входи будують. Одна половина їм, а друга – дочці. Їхня сторона вже закінчена. Ірина ж в тій Італії гарує так, що світу білого не бачить, а Степан, як вияснилося, в свіжі хороми собі іншу жінку привів – на все готове. Скоро в сестри ювілей, буду я їй дзвонити в ту Італію

Нас з Іриною мама одна виховувала, тата не стало, коли мені було сім років,

життєві історії 0

Мені було не добре, тому коли задзвонив син і попросив приглянути за онучкою, я стала відмовляти. Але Тарас мене все ж таки вмовив. “Ой, не вигадуй! Ти впораєшся! Соломійка тебе миттю розвеселить!”. Я ніби відчувала щось недобре. З того дня минуло три роки, а колишня невістка досі дивиться на мене скоса. А після самого випадку скільки “чорного” вона мені писала в повідомленнях. Я спокутувала перед дітьми і онучкою свій вчинок, але досі відчуваю від них “холодок”

Я спокутувала перед дітьми і онучкою свій вчинок, але досі відчуваю від них “холодок”

життєві історії 0

Моя мама “бавиться” у велику пані і тата так під себе приструнила. Ось туму я й боявся знайомити з ними свою Ліду. При зустрічі вона не подала руки моїй дівчині. Але і це не найгірше. Маму здивувало те, що Ліда не знає яким прибором потрібно їсти рибу, а яким м’ясо. А потім зайшла розмова за батьків. – Невже ти вважаєш, що якщо твої батьки працюють руками, це нормально?, – запитала мама і зиркнула на тата. Я знав, що це знайомство погана ідея і не помилився. Тільки що тепер з усім цим робити. Я люблю Ліду, але і маму не хочу засмучувати

Батьки вирішили щось з себе показати, ніби вони бог знати які пани. Вони засудили

життєві історії 0

Накрила невістка стіл на кухні. Я не могла сидіти спокійно, бо мої руки постійно прилипали до тої клейонки. Вона була на вигляд і чиста, але видно, що їй років з два. Також я звернула увагу і на мочалку, її Валя не міняла, мабуть, тиждень. Те саме і з холодильника – неприємний запах. – Ти ж розумієш, що світло вимикають і продукти псуються. А взагалі я його недавно помила. – Та де помила, Валя? Він не митий вже з пів року, як та електроплита, яку Ярослав купив за такі гроші. Якщо чесно, я хотіла в понеділок зробити в будинку батьків велике прибирання, але Валя сказала, щоб я в їх домі не командувала

Я кожного року на тиждень чи два їду в село, в батьківську хату, де

життєві історії 0

Ой, та наша Таня, як та лазанья під тим шезлонгом в Туреччині лежить, – сказала моя сестра при всіх гостях. Я почервоніла через неї, як той рак. Але потім Світлана таке ляпнула, що я встала з-за столу, ще й її з собою прихватила. Ну не вміє людина культурно поводитися. Чесно скажу, дуже мені за рідну сестру соромно

– Ой, та наша Таня, як та лазанья під тим шезлонгом в Туреччині лежить,

життєві історії 0

Ще напередодні Дарина телефонувала, розпитувала, що купити мені на подарунок, та я сказала, що найголовніший мій подарунок, це вони. – Головне не подарунок, а гарні слова, – сказала я Дарині. Я ж не думала, що вона сприйме мої слова так буквально. Приїхала Дарина з великим червоним чемоданом. Я ж стояла біля неї, коли та його розпаковувала, але до рідної матері вона приїхала знаєте з чим? З банкою шампуні, і то, такий самий найдешевший. Онучка підбігла, давай вітати. Ну це в Софійки не відбереш, вона майбутня актриса і гарно говорити вміє, але мені від цього не холодно й не жарко

На мій день народження і дочка з онучкою з Тернополя приїхала. Ще напередодні Дарина

життєві історії 0

Чого ви пристали до дитини? Нехай сидить дома і хоч трішки відпочине, – сказала свекруха, а чоловік лише підтакав. Та я також такої думки, але хотів Назарко собі підробити, то ж не буду я його переконувати в протилежному. Я ж не знала, чим закінчиться ця “турбота” про онука

– Чого ви пристали до дитини? Нехай сидить дома і хоч трішки відпочине, –