iBilingua

Почати давати тисяч по 10 гривень на місяць, як гадаєте? Ми з чоловіком заробляємо на двох приблизно 70 тисяч гривень, і це не дає спокою моїм найближчим рідним. Я все більше віддаляюся від рідних батьків і сестри з племінником, і мені дуже від цього сумно. Просто вони всі вважають, що ми маємо половину доходу їм віддавати, а не на відпочинки їздити. Мені 30 років, заміж вийшла у 19, у нас з Данилом підростають двоє дітей, Софійці 10 і Назарчику два роки. А ще у мене є молодша сестра, їй всього 23 роки, має дитину, але не має чоловіка. Люда живе з батьками, вони їй дуже допомагають і постійно опікуються сестрою і племінником. Батьки наші ще працюють, живуть не багато, хватає на мінімум. А мій чоловік добре заробляє, і я також, тому маємо десь тисяч 70 гривень на місяць спільного прибутку. Звичайно, ми гарно і дорого вдягаємося, я відвідую косметолога, у наших дітей няня і так далі. Їздимо відпочивати іноді, якісно харчуємося

Ми з чоловіком заробляємо на двох приблизно 70 тисяч гривень, і це не дає

життєві історії 0

Я мовчала за ті міхи картоплі Оксані і батькам її чоловіка. За все я мовчала, але коли свекруха почала ховати від нас яйця, бо все складала доні в місто, це вже мене заділо. То мої діти собі не мають права того яйця посмажити? Ми так важко з Іваном працюємо, а всі лаври Оксані перепадають. Свекруха, правда, нічого мені за ті яйця не відповіла. Вона ж думала я не знаю, що кури нормально в нас несуться. Я і Івану пожалілася. – Хай тільки Оксана в нас з’явиться, я їй все вискажу

Я мовчала за все: картоплю міхами, моркву, зелень, але коли дійшла черга до яєць

життєві історії 0

Євген увімкнув гучномовець і почав розмову з мамою. – Синок, як у вас справи? – Та все добре! А в тебе як? – І в мене все добре. Тільки такий дивний сон мені снився. Уявляєш, тато мені приснився. Ніби ми за столом сидимо, а він мені каже: “Нелю, я б так квашеної капусти з’їв”. Ось я тепер собі місця не знаходжу. Біжу в магазин і таки куплю я хоч і молодої, бо старої нема вже, і наквашу тої капусти. А ви з Надійкою прийдіть в неділю після церкви до мене і діда нашого згадаємо. – Що то буде за капуста в липні, одному Богу відомо. Мені до неї йти трохи лячно!

Мій чоловік коли дома, часто спілкується по телефону, особливо зі своїми родичами, на гучномовці.

життєві історії 0

Хоч додому не ходи, чесно вас кажу. Бо тещі в моєму домі ну вже дуже забагато. Так, я сам хотів, аби Вероніка вже вийшла на роботу, бо у нас великий кредит на нову машину з салону, та й живемо на оренді і мріємо про свою квартиру. Тому ми й покликали тещу з села, яка вже життя просиділа біля кізок і корівок, доглядати нашу річну донечку. Та я не думав що Марія Остапівна заполонить всю нашу двокімнатну квартиру, та ще й сестру буде щотижня запрошувати! Та не саму, а з 16-річною племінницею! Теща готує дуже смачно, але ми вже всі на пампухи перетворюємося. На комунальні ніхто й копійки не дасть, адже вона няня, бачте

Хоч додому не ходи, чесно вас кажу. Бо тещі в моєму домі ну вже

життєві історії 0

Полуницю дітям я купляла, але тихцем мила, щоб свекруха не бачила і несла до дітей в кімнату, щоб вони тихенько собі її поїли. Я навіть “квіточки” з полунички завертала в папірець і лише тоді викидала у смітник. Навіть не уявляю, що б я наслухалася, якщо б Віра Павлівна дізналася, що я таку “дорожінь” купую. Я не працюю, а сиджу у її сина на шиї. Але недавно, коли вже сезон закінчився, свекруха дала добро. “Можеш вже купляти! Полуниця вже без хімії і не за такі захмарні ціни!”

Навіть не уявляю, що б я наслухалася, якщо б Віра Павлівна дізналася, що я

життєві історії 0

Через затхлий запах я відкрила вікна, а потім таки відчинила шафу невістки і сина, звідки на мене викотився суцільний “тлумок”. Серед того одягу я побачила і брудні джинси, бо день перед тим була хляпа. Леся затяляпані штани просто засунула в шафу. Там же були і “не свіжі” шкарпетки. Ввечері, коли невістка прийшла з роботи я їй то все добро біля шафи показала і попросила перебрати. – В чому не ходиш – викинь, що брудне – кинь в пральку. Не руками ж переш! – Але Леся образилася на мене, бо я в її речах риюся

– Лесю, але ж в тебе шафа тріщить від того одягу! А ти далі

життєві історії 0

– Як ти смієш писати таке моєму чоловіку? Ти геть сором втратила? – Чоловіку? Денис ваш чоловік? – Ой, тільки не прикидайся, що ти цього не знала!, – сказала жінка по той бік слухавки, та я її не дослухала і вимкнула телефон. – Я така ж ошукана, як і ви, – про себе сказала я, а сльози так і линули з моїх очей. Звісно, ми з Денисом так більше й не бачилися, але його дружина вирішила не здаватися. Закінчилось все тим, що я змінила номер телефону. Ну вляпалася так вляпалася, по саме не хочу!

– Як ти смієш писати таке моєму чоловіку? Ти геть сором втратила? – Чоловіку?

життєві історії 0

Батьки відмовляли нас від свого будинку. – Христино, зрозумій правильно, свій дім вимагає дуже багато “уваги”. Ти ж знаєш, бо ми з батьком так все життя живемо. Тут як не вікна міняти, то стіна тріскає. А трава біля хати, ти ж розумієш, що її що два дні косити потрібно? – Я все прекрасно розумію, мамо, але в мене є чоловік, ми з ним разом впораємось. – В твоєму чоловіку й справа, – розводила руками мама і йшла в іншу кімнату. Вже п’ять років минуло з того часу, як ми купили будинок. Я дуже шкодую, що не послухалась батьків

Вже п’ять років минуло з того часу, як ми купили будинок. Я дуже шкодую,

життєві історії 0

Оксана щоразу намагається мене присоромити дешевими подарунками. – Ой, Іване, а що, меншої машинки в магазині не було? Не плач, доню, то не ти винна, що в ляльки ручка відлетіла, це така якість. Завтра підемо я тобі нормальну куплю, – і все в такому дусі. Я вже не раз виправдовувався, що не маю можливості на гарні подарунки, а вони мені тикають на те, що приїхав я до них на крутій автівці. Ніхто, в тому числі і сестра, не хочуть розуміти, що я плачу аліменти і сам не маю де жити

Сестра вимагає від мене таких же дорогих подарунків для її дітей, які вона свого

життєві історії 0

Дочка з трьома дітьми кожного дня до мене приходять на обід. Спершу я була рада, бо що мені того борщу зварити. Але дітвора і ковбаски хоче і печива. І ось останнім часом я помітила, що не витягую фінансово. Але дочка цього розуміти не хоче. – Що ти за бабуся, раз онуків в себе не хочеш приймати. – Але мені справді важко. Ось я і додумалася, або ж кредит брати, або ж у сина допомоги просити. Але Максим сказав, що копійки сестрі і її дітям не дасть, бо не достойна вона такої допомоги

В мене було два виходи, або ж кредит невеличкий взяти, або ж у сина