iBilingua

На христинах ми з чоловіком ледь не впали, коли почули, як невістка і син назвали нашого онука. Я і так їй сказала: — Настю, я до онука так звертатися не буду. Для мене він хай буде Славою, там чи ще кимось. Але це ж треба було таке втнути! Ви не повірите, коли сиділи за столом і вітали дитину, у мене аж вуха зверталися в трубочку. Це ж треба було дати дитині ім’я Жирослав. А невістка каже за столом: — Це старовинне українське ім’я, так називали раніше хлопчиків, щоб їхня доля склалася багато, щоб вони жили в достатку. Жир – це значить достаток, це значить багатство, заможна і добра доля

На христинах ми з чоловіком ледь не впали, коли почули, як невістка і син

життєві історії 0

— Ти що? Тут же всі корисні елементи! — верескнула моя майбутня свекруха, коли я викинула у сміття оці, знаєте, товсті частини з пекінської капусти. Вона полізла в відро для сміття, дістала їх, дрібно покрошила і кинула в салат. Звичайно, того салату за столом я не їла. Але те, що вона творила далі протягом тих днів, що ми гостювали, мене дуже дивувало. Я тепер навіть не знаю, чи виходити мені заміж за Тараса. Я вже не дуже молода, мені 38 років, пора заміж. Тарас, значить, дуже достойна, хороша людина, але його мама – це щось з чимось

— Ти що? Тут же всі корисні елементи! — верескнула моя майбутня свекруха, коли

життєві історії 0

Сестра з Італії приїхала несподівано і без попередження, і одразу запитала, чому немає пам’ятників у батьків, на які вона мені відправляла гроші. — Тетяно, нам машина була потрібна! — сказала я, сподіваючись на її розуміння. Вона дивилася на мене так, ніби я сказала їй щось неймовірно погане. — Яка ще машина? — її голос затремтів. — Я на пам’ятники надсилала!

Сестра з Італії приїхала несподівано і без попередження, і одразу запитала, чому немає пам’ятників

життєві історії 0

— Сину, якщо ти не залишиш цю жінку і не знайдеш собі нову, нормальну дружину, я перепишу і другу квартиру на старшого сина. Так я сказала своєму меншому сину Назару, який дуже стомлений прийшов після роботи і сів біля відра чистити картоплю на вечерю. Ніколи не вгадаєте, чим займалася в цей час моя невістка і двоє онуків

— Сину, якщо ти не залишиш цю жінку і не знайдеш собі нову, нормальну

життєві історії 0

– Діти так важко в тій Італії працюють, хочуть на своє житло наскладати, а вам не соромно в них гроші кляньчити? – сказала я до свахи, коли вкотре почула, що за гроші дітей вони собі прихожу купили, і якесь супер дороге дзеркало. Та мені б на їх місці навіть ці суми в голос соромно було називати. Але слово сором і моя сваха – це речі не сумісні. В той час, як я онучку виховую, поки зять з дочкою на заробітках, сваха зі сватом їх гроші тринькає

– Діти так важко в тій Італії працюють, хочуть на своє житло наскладати, а

життєві історії 0

– Оксано, то виходить твоя мама за мої гроші по курортах роз’їжджає?, – не стрималась я, коли невістка вкотре мені сказала, що її мама поїхала відпочивати, тільки цього разу її занесло в Польщу. Ну ніколи вона не мала грошей, все нила, що пенсії ледь на аптеку і комуналку вистачає, а тут на тобі, портал фінансовий відкрився. Але я то знаю, звідки “ноги” у цього порталу. Річ в тім, що на мої іменини сваха подарувала мені пустий гаманець. А недавно я прочитала в інтернеті, що не до добра це. Чого-чого, а такого я від свахи не чекала

– Оксано, то виходить твоя мама за мої гроші по курортах роз’їжджає?, – не

життєві історії 0

Син зустрів мене обіймами, невістка приготувала вечерю, онук стрибав від радості. Але було щось не так. Кароліна була напружена, розмовляла швидко, ніби боялася пауз у розмові. Ігор, зазвичай веселий і говіркий, цього разу здавався відстороненим. Наступного дня Ігор пішов на роботу, а я залишилася вдома з невісткою та онуком. Кароліна раптом сказала, що їй треба в магазин, і майже вибігла з квартири. Я не надала цьому значення, аж доки онук не запитав: – Бабусю, а чому мама пішла без телефону? Вона завжди його бере

Я не спала всю ніч. Думки кружляли в голові, як розбурхане море. А може,

життєві історії 0

– Вийдіть звідти! – наказовим тоном сказав нам свекор, коли ми дивилися разом фільм, і діло там дійшло до поцілунку і навіть більше. Я ж думала, Іван Петрович жартує, але ні. А мій Василь бере, і встає з дивана, ледь не прикриваючись рукою. – Як вам таке дивитися не можна, то прошу дуже! Двері ви знаєте де, – відповіла я свекру, а той як завівся. – Я в своїй квартирі, і ви мені очі “закривати” в майже тридцять років не будете! Василь не думав, що я на таке піду. Для нього тато – це святе

– Вийдіть звідти! – наказовим тоном сказав нам свекор, коли ми дивилися разом фільм,

життєві історії 0

– Ти що, хочеш мого сина зі світу зжити? – пролунав голос моєї свекрухи. – Та ти тільки глянь на нього! Як стебелиночка в полі: худюсінький, змарнілий, – додала вона. Я, не поспішаючи, витерла руки рушником і зітхнула. Дмитро, мій чоловік, в той час на дивані робив вигляд, що захоплено читає новини в телефоні. Але я-то знаю – він просто боїться встрявати в розмову

– Ти що, хочеш мого сина зі світу зжити? – пролунав голос моєї свекрухи.

життєві історії 0

– Ви жартуєте, свахо? Кожного місяця по 5 000 гривень? – Я навіть не намагалася приховати свого обурення. – Діти п’ять років у шлюбі, а ви все ще тягнете з сина гроші, як із малого хлопчиська? Світлана Павлівна, Вадимова мама, а моя сваха, театрально піднесла руку до серця, зробивши вигляд, що їй зле. – Людочко, як ти можеш таке казати? Та я ж хвора, ледве на ногах стою!

– Ви жартуєте, свахо? Кожного місяця по 5 000 гривень? – Я навіть не