iBilingua

— Марку, я нічого не хочу сказати. Мені не шкода для твоєї бабусі оливкової олії, чи там моркви, чи цукерок. Але ж це теж не зовсім нормально. Їй скоро 80, вона з’їдає літр оливкової олії в тиждень, кілограм моркви, кілограм цукерок “Червоного маку” або “Ромашок”. Я оце хотіла салатик собі заправити, а олія на дні. Кожного тижня купуємо по черзі, то я, то ти. Ну, мені не шкода, але ж, знаєш, це теж вже якось занадто. Виходжу вранці каву попити, бабуся твоя вже сидить із чаєм, цукерки тріскає і вже купа тих обгорток біля неї. Ну, я не знаю, як літня людина в такому віці може ось так харчуватися, чесне слово

— Марку, я нічого не хочу сказати. Мені не шкода для твоєї бабусі оливкової

життєві історії 0

В найважливіший момент в нашій спальні з’явилася свекруха: “А що це тут у вас так смачно пахне? Ой, ви що, не запросите мене за стіл?” Спочатку я чемно попросила її дати нам трохи простору. Вона образилася. Встала посеред кухні й почала голосно бідкатися: “Діточки, ви що, соромитеся мене? Я ж тут, щоб допомогти!” Ми з Русланом лише безпорадно переглянулися. В той вечір романтика, ясна річ, зникла. Зрештою, не витримавши, я сіла з чоловіком на серйозну розмову

Коли Руслан зробив мені пропозицію під зоряним небом у Карпатах, я відчула, що це

життєві історії 0

– Синку, ти не зволікай і наведи з цим порядок. Вона не має шастати з цими дівулями, бо буде в твоїй сім’ї щось нехороше! Так сказала я синові. Я в них гостюю ось уже три дні, бо мені треба в столиці пройти деяких спеціалістів. І всі ці три дні моя невістка, якій вже за 30, шастає зі своїми юними подружками. Вона десь у кафе, на якихось семінарах познайомилася з дівчатами 23-27 років, і тепер вона з ними дружить: по магазинах, кафе, навіть у сауну ходить, як сама мені сказала, у театри, кіно і так далі

– Синку, ти не зволікай і наведи з цим порядок. Вона не має шастати

життєві історії 0

– Хто ж так картоплю чистить на сантиметр? Ти по сантиметру з кожної картоплини викидаєш. А мій син гарує на трьох роботах. Та вам би цієї картоплі на місяць вистачило, а так на два дні, – голос її з кожним словом ставав дедалі суворішим. Приїхала до нас погостювати свекруха, поки свекор робить у них у кухні в селі ремонт. Вчора приходжу з роботи і застала її біля сміттєвого відра

– Хто ж так картоплю чистить на сантиметр? Ти по сантиметру з кожної картоплини

життєві історії 0

– Орисю, це ти? Господи, як довго я чекала цього моменту. Тобі треба приїхати до Тернополя. Ми маємо поговорити. У суботу я сіла на автобус і приїхала за адресою, яку мені дали. Двері відчинила бабуся Ксенії, старенька жінка зі зморшками, але з теплою усмішкою. – Ти копія своєї мами, – сказала вона, обіймаючи мене. – Ті ж очі, та ж усмішка. У вітальні мене чекала Ксеня. Вона виглядала стримано, але я бачила в її очах щиру цікавість. А потім ця шкатулка – з моїх спогадів, наявність якої так заперечував батько

– Тату, ти казав, що в нашому домі ніколи не було музичної шкатулки. А

життєві історії 0

– Та донечко, у Тимофія твого он які статки, бізнес машини. квартира чотирикімнатна, будинок будує! І тебе він просто обожнює, на руках носить! Що тобі ще треба? Навіть чути більше не хочу, що ти йдеш від нього! Моя мама переконує мене навіть думки не припускати. щоб розійтися з Тимофієм, з яким ми готуємося до весілля цього літа

– Та донечко, у Тимофія твого он які статки, бізнес машини. квартира чотирикімнатна, будинок

життєві історії 0

Я купила черевики, а ввечері до півночі ми гуляли з Романом містом. Наступного дня Рома взяв відгул і просидів у мене на роботі. За цей день ми розповіли одне одному про все, що було з нами за ці 30 років. А у вечірньому кафе обговорили усі новини світу. Ось тільки не говорили про нас. Бо завтра в мене було весілля. І тільки коли вже йшов, він запитав: – Ти нічого не хочеш змінити?Вирвати з пам’яті 12 років життя із моїм майбутнім чоловіком за півтора дня я не могла

У житті бувають такі несподівані повороти. Ось уже 10 років минуло від дня мого

життєві історії 0

– Пригощайся, донечко, я тобі навіть в окрему тарілку насиплю пасти. А ми з синочком звикли, щоб не витрачати зайвий посуд та електроенергію й воду, – приказувала моя новоспечена свекруха, накриваючи на стіл. У мене очі лізли на лоба все вище й вище. Макарони вона мені, дійсно, набрала в окрему тарілку, а собі з сином навалила у більшу – одну на двох. Поклала з двох сторін дві виделки, усілася за стіл між нами, і вони почали це діло вплітати за обидві щоки.

– Пригощайся, донечко, я тобі навіть в окрему тарілку насиплю пасти. А ми з

життєві історії 0

– Саш, мені твоя мама в домі не потрібна, ти ж знаєш мою думку, хочеш – ображайся, хочеш – ні. У мене є свої батьки, як их мені доведеться доглядати в майбутньому, на твою маму я свої сили і час витрачати не збираюся, – вкотре пояснюю чоловіку. Свекрусі Ользі Петрівні всього лише 70 років, здоров’я ще дозволяє жити самій, але вона наполягає на переїзді до нас. Я проти, чоловік ображається і злиться, каже, що не покине матір

– Саш, мені твоя мама в домі не потрібна, ти ж знаєш мою думку,

життєві історії 0

– Можна я візьму собі поки що твого чоловіка, Ірино? Ти все одно повертатися не збираєшся, він тут сам, а мені допомога з дітьми потрібна і сильне плече поруч. А ми з тобою дуже схожі, він не встоїть, якщо я докладу зусиль. А повернешся — я відступлю і знову його тобі віддам, якщо захочете бути знову разом, — сказала мені моя старша на два роки сестра так спокійно, ніби пропонувала поділитися рецептом пирога

– Можна я візьму собі поки що твого чоловіка, Ірино? Ти все одно повертатися