iBilingua

Мамо, а ти можеш мене з грошима виручити?, – замість привітання сказала мені Лариса. – Просто зараз вже починаються знижки до “чорної п’ятниці” і я помітила пальто, яке коштувало майже п’ять тисяч, ну а зараз три сімсот. Ну хіба ж не вигідно? Я кивнула головою, а Лариса продовжила. – В мене є відкладено п’ятсот гривень. Вітя про них нічого не знає. Ось якби ти мені доложила, то б вийшла в мене чудова покупка. – А Віті як поясниш? Де взялось пальто? – Ой, ну ще я за це тільки не хвилювалася. Скажу, що вже сто років в шафі висить

– Мамо, а ти можеш мене з грошима виручити?, – замість привітання сказала мені

життєві історії 0

Чоловік до того мене ревнував, що забороняв вітатися з сусідами чоловічої статі. Заявляв, що вони всі мої коханці. А після народження сина став ще до того якось дуже чіплятися до їжі. То холодне, то надто гаряче. Приходить із роботи, я суп ставлю. Павло бере ложку і кидає її з криками: «Гаряче!». Я йому, мовляв, подмухай, почекай 5 хвилин, а він репетує: «Одразу хочу їсти!» Я поставила перед ними пельмені, а він узяв і на смітник їх викинув прямо з тарілкою. Потім чоловік наполіг, щоб ми переїхали до нового мікрорайону. А там із громадським транспортом туго. Сам він на машині, а я щодня пішки на роботу по 5 км туди-назад. А тут настала зима, у мене на роботі простої, грошей немає, та ще й чоботи порвалися. Я натякнула чоловікові на гроші на обновку, а він мені відповів: «Заробиш, купиш». А те, що квартиру, в якій ми жили, купили мої батьки і що всю їжу я готую на свою зарплату до уваги не бралося. Словом, мама, побачила мене у кедах у січні. Я Павла попередила, що треба синові купити взуття на школу. Приходить з роботи, хвалиться новим наручним годинником. Позичив грошей у начальниці. Сказав, що зробив собі подарунок ніби від мене на нашу річницю

Коли я виходила за між за Павла з великого чистого кохання, я навіть не

життєві історії 0

Бабуся моя, якій вже добряче за 70, у нас всіма фібрами душі за здоровий спосіб життя. Прийшла якось у гості, а в нас пиріг та печиво. Так вона прямо при дітях почала волати: – Ви що, хочете, щоб діти ні в які двері не проходили? Заберіть це негайно! Діти в сльозах. Відправила чоловіка до бабусі, щоби він поставив їй бойлер. За півгодини пише мені: “Оленко, твоя баба замкнула мене в туалеті!” До бабусі я додзвонитися не змогла. Нервую. Через 5 хвилин ще повідомлення: “Тепер вона співає якісь моторошні пісні!” Свого часу мою бабусю видали заміж за бажанням батьків за чоловіка, на 20 років старшого за неї. Завжди вона була зразковою дружиною і господинею. Але коли діда не стало, бабуся не сумувала. Батько бурчить, що вона дідову спадщину промотує. А бабуся відповідає

Бабуся моя, якій вже добряче за 70, у нас всіма фібрами душі за здоровий

життєві історії 0

Давай мені Яринку, а сама готуй. Я для шуби все відварила і олів’є, бо як без нього, – сказала свекруха. Я закатала рукава і приступила до роботи. Вже коли все красувалося на столі приїхала Марічка з чоловіком. Завжди вона була зверхня і якась черства. Вона навіть до племінниці не підійшла. – Ой боюсь, що вречу. Потім будете відказувати на мене. – До чого було те говорення я не знаю. Але я нічого не сказала. І так, чоловік був правий. – Синок, ми так вирішили, раз ви з Наталкою маєте і квартиру і автівку, а Марічка нічого, то цю квартиру ми їй віддаємо. – Я ледь той салат проковтнула

– Наталю, ти ж нічого не планувала на мій день народження?, – затягнув Остап.

життєві історії 0

Гроші – це добре. Але гроші бувають різні. Хочеться почути вашу думку. Готова до будь-якої критики, сподіваюся з вашою допомогою чи самостійно, прийму найкраще рішення як для себе, так і для своєї сім’ї. Свекруха одразу попросила у сина 200 тисяч гривень на ремонт. Люблячий син не відмовив. Мені випадково проговорився. Потім ще просили. Не дав. Зрештою сестра попросила половину, він віддав. А самому на однокімнатну навіть тепер не вистачить. Каже, давай з матір’ю купимо бодай однокімнатну. А я не хочу. Додам, що я чекала каверзи з боку його родичів

Гроші – це добре. Але гроші бувають різні. Хочеться почути вашу думку. Готова до

життєві історії 0

– Перша невісточка моя була золотце! – так тепер розповідає про мене моя колишня перша свекруха Лідія Степанівна. А мені так смішно і гірко одночасно. Я вона мене розводила зі своїм сином! І в неї це вийшло. Після розлучення з Дмитром мене попросили більше ніколи їхню родину не турбувати, не дзвонити, ні про що не просити, і онука вони не хотіли бачити

– Перша невісточка моя була золотце! – так тепер розповідає про мене моя колишня

життєві історії 0

Моє життя робить нестерпним нав’язлива свекруха. Як людина мама чоловіка непогана, не подумайте. І добра, і чуйна, але, що найгірше, постійно допомагає, коли її про це не просять. Захотіла – принесла сину каву в ліжко, тільки йому, і він не проти! П’ять років тому ми стали сусідами із мамою чоловіка. Спочатку я не звернула уваги на те, що свекруха практично цілими днями товчеться у нас у квартирі, адже після появи донечки мені справді потрібна була допомога. Звичайно, у неї є ключі

Моє життя робить нестерпним нав’язлива свекруха. Як людина мама чоловіка непогана, не подумайте. І

життєві історії 0

Олесю, ви ж фотографії з весілля вже маєте? Покажи мені! Хоч так вами полюбуюся, – сказала я невістці, сідаючи на диван у вітальні. – Кому-кому, а вам точно не покажемо, Тамаро Василівно. Ви нам на весілля допомогти не хотіли, ось тепер і пожинайте свої плоди. – Олесю, ти жартуєш, чи все ж при здоровому глузді ці слова мені кажеш? – Ніколи мені тут з вами жартувати. Їдьте до свого молодшенького синочка, бо старший, як ви сказали, вже самостійний і має дружину. Я без слів забрала своє пальто, яке одягла вже в ліфті, бо хотіла чимшвидше покинути цю задушливу кімнату

– Олесю, ви ж фотографії з весілля вже маєте? Покажи мені! Хоч так вами

життєві історії 0

Супу я наварила свіжого, наваристого, з мясом, картоплею, домашньою лапшою. Сіли за стіл їсти. Малий Тарасик їв-їв, не доїв – швидко схоплюється, хапає тарілку, миттю зіскочив зі стільця, побіг у ванну кімнату і чую – спускає воду з бачка. Я круглими від подиву і обурення очима подивилася на розгублену невістку. – В моєму домі таке не пройде, дорогенька! Більше тут твоя дитина ні шматочка не отримає ніякої їжі, поки не навчиш хлопця культури поведінки з їжею і цінувати старання інших, зокрема мене, бабусі! Але ось я побігла вранці на ринок, прийшла додому, зайшла руки помити – а там залишки манки плавають! Знову я все висловила невістці

Сталося на днях таке, що не голову не налазить. Цікаво запитати вашу думку, читачі.

життєві історії 0

Коли я повернувся з роботи то почув, як тесть розмовляє по телефону. Я стояв за стіною, прислухаючись, і те, що я почув, було досить чітким. – Зять? Такий собі кар’єрист, який ледве встигає обійняти свою жінку. Ну, дарма, – весело пирхнув Андрій. – Але не хвилюйся, я впораюся по-своєму. Мої руки затремтіли. Я пішов на кухню, вдаючи, що нічого не почув. Тесть швидко закінчив розмову і подарував мені свою нібито невинну посмішку. Увечері я спробував поговорити про це з Іриною

З першої хвилини знайомства з Андрієм Степановичем я розумів, що між нами буде нелегко.