iBilingua

У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого не випрошували, бо знали, як сильно ми витратилися. Мріяли, як дивитимемося на гори на заході сонця, насолоджуватимемося дзюрчанням води і чистим повітрям. Але в життя були інші плани. В однієї жінки замовила парне молоко, в іншої – домашні яйця купила і сир. Діти встигли познайомитись із сусідськими дітьми-підлітками. Син їм планшет показував – хлопці аж верещали від захоплення. Я дивилися на ці краєвиди, зелені хвилі навкруги аж до неба і мені не вірилося, що метушня, робота і домашні справи залишилися в Києві. Доньці 14 років. Дивлюся, вона поклала око на хлопчика-сусіда, брюнета років 16. Прокидається щоранку, щоб подивитися, як він корів виганяє. Той помітив, як вона виглядає, підійшов, кинув камінчик у вікно. А я підглядаю в прочинені двері

У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в

життєві історії 0

Мама мені зателефонувала і сказала, що якісь наші далекі родичі з Києва приїхали на кілька днів до міста. Зрозуміло, вона запропонувала їм пожити на моїй дачі, адже квартири та готелі це дорого. Я – щаслива володарка ділянки у львівському передмісті. Мріяла я, люди, про дачу багато років. Можна сказати, ще з дитинства у мене була мрія мати власний куточок на природі, свою дачу. Я навіть не здогадувалась, що це стане початком кінця. За кілька днів приїжджаю на дачу ближче до обіду. Взяла відерце і пішла полуницю збирати, вона у мене вздовж паркану росте. Придивляюся, а збирати нічого – все обірвано, деякі кущі навіть притоптані. Побачила бабусю, яка мешкає по сусідству, і запитала. Наступного дня була спека, вирішила позасмагати у купальнику, доки пересаджувала квіти. Тут підійшла та сама старенька-сусідка: – Ти тут що оце вирішила влаштувати?! В такому вигляді ходиш! Я очманіла. Якось покликала подружок на шашлики, то двоє притягли своїх дітей. І, головне, такі: – Не хвилюйся, вони себе в гостях добре поводять. У результаті ці дрібні створіння гасали всюди, топтали мої квіти, кидали каміння в будинок. Потім раптово принишкли, і я відчула недобре. Пішла дивитись і обімліла

Мріяла я, люди, про дачу багато років. Можна сказати, ще з дитинства у мене була

життєві історії 0

Та якби я знала, що мене там чекає і всі особливості цього сільського раю – я б в сторону цих хат навіть на глянула! А то ж розповідали мені, що Данило, що свекри, яка там у них благодать! – У нас, Катюню, і повітря свіже, і травичка всюди, продукти екологічні. Альтаночка, гойдалка, шашличок в любу мить – захотіли – зробили! Навіть не думай, переїзди до нас, у вас же окремий будинок з Данею буде, – воркувала мені мама Дані. До 27 років я жила у Києві на шостому поверсі звичайного багатоквартирного будинку. І часто шаленіла через сусідів з перфораторами, купою дітей і гостями, які дзвонять домофоном у чужі квартири і бігають по голові. Я стирчу тут уже 7 років!! Одна баба вічно у вікна заглядає і безглузді плітки розпускає. Інша любить прийти і про свої помідори 2 години розповідати. З голосіннями, скаргами і дивними питаннями, на які вона сама потім дає розлогі відповіді. Ще в неї завжди з курями якесь лихо: руда часто тікає, ряба вічно клює чорну, а чорна взагалі знахабніла і стала мало яєць нести. То йому гроші терміново потрібні до вівторка, то зателефонувати, то в душ сходити, бо в нього – у дворі, то випитати, що й по чому купили. Якось приперся під ніч, затарабанив у двері і такий: «Виходь! Мені треба, щоб ти мені руку обробила». Кожна розмова зводиться до проблем з колорадським жуком або якоюсь чорною штукою, яка жере листя капусти. Тепер же я роблю 4 перші пункти, але постійно мою вікна і підвіконня, прибираю то опале листя, то яблука, видираю траву зі щілин у бруківці на дворі. Що ще? Мию стіни – так, мию зовні стіни будинку «Керхером», тому що після дощу бачу грязьові бризки

Та якби я знала, що мене там чекає і всі особливості цього сільського раю

життєві історії 0

Віро, а положи мені ще одну котлетку, – сказав Дмитро не відводячи погляду від тарілки. Я то положила, але скриплячи зубами. Мало того, що приїхав з пустими руками, так ще й все в нас поз’їдає. Не люблю я таких людей, корисливих. Ледь його ми з Даринкою позбулися

– Віро, а положи мені ще одну котлетку, – сказав Дмитро не відводячи погляду

життєві історії 0

Привів мене Андрій познайомитися з його мамою, а вона мені така видає: – Скільки тобі років, жіночко? Я відповіла, що 35. і тим підписала собі вирок. – Андрійку, а ось попередня твоя дівчинка була молодша за тебе, пам’ятаєш? В принципі, вже тоді можна було мило посміхнутися і втекти з цього дурдому назавжди. Але Андрія я справді любила і заради наших почуттів була згодна потерпіти безтактовну свекруху. Зрештою, нам з нею не жити. – Синочку, а молодшої дівчинки не знайшлося? – Мамо, перестань, це некрасиво. Я що, на твою думку, на ринок ходив, вибирав, як яловичину? Зустрів Віку, закохався і все. – А дітей із нею як заводити будете? Вона ж старородна вже. Навіть говорити неприємно! – Запропонувала завести дитину на боці, щоб – цитую – хоч спадкоємець був

Привів мене Андрій познайомитися з його мамою, а вона мені така видає: – Скільки

життєві історії 0

Одного дня, коли я складала одяг до шафи, я встала біля вікна і побачила їх надворі. Давид з сином стояли біля автівки, але не помітили мене. Мій чоловік простягнув синові пакет, в якому я відразу впізнала обгортку від фастфуду. Мене охопив якийсь неспокій. Я почала лякатися. Що відбувається? Чому це відбувається? Я не знала, як реагувати. Я знала, що не можу ігнорувати це, але мені потрібні були докази. Наступного тижня я знову спіймала сина з м’ясом

Чоловік і дружина повинні довіряти один одному, що я і робила, але Давид за

життєві історії 0

Коли на початку місяця не прийшли аліменти, я навіть не здивувалася. Скоро ситуація стала ще цікавішою. Син уже кілька тижнів жив із татом. І ось дзвонить мені на роботу класна керівниця і питає, чому Артем вже третій день до школи не ходить. Я налякалася – невже синочок захворів? Терміново набираю колишнього, а Максим спокійно заявляє: – Та ми тут вирішили Артема в іншу школу перевести. Маргаритка каже, що нинішня просто нікуди не годиться. Однокласники – не зрозумій із якихось сімей. Програма слабка. Англійської він взагалі не знає. Куди ти дивилася? Тож я зараз підшукаю кращий варіант, і ми все оформимо. А поки нехай удома посидить – Марго з ним чудово займається. На вихідних Артем повернувся від тата, сяючи новими дорогими кедами. І все б нічого, але разом із кросівками кудись зникли й ортопедичні устілки. А дитині носити їх потрібно обов’язково. Я вкотре подзвонила колишньому, а той, не моргнувши оком, заявляє: – А Маргариті звідки знати! Невже не могла їй сама зателефонувати і все пояснити? Ти ж мати! А ми з Маргаритою подумали і вирішили, що Артему буде краще з нами! Ти вирішила кар’єрою зайнятися

Ми з Максимом розлучилися, коли нашому синочку Артемку було 5 років. Чоловік залишив мені

життєві історії 0

Я зайшла в квартиру до свекра і взялася за голову. Я ніколи не бачила, щоб люди жили в таких умовах. Я три години не виходила на світ Божий. Я і поприбирала і їсти йому наварила. – Що ти від мене хочеш?, – бурчав свекор. – Мені і так добре! – Але я не могла змиритися з тим, що з ним сталося. Він був такою життєрадісною людиною. Після відходу свекрухи минуло два роки, а його стан йде на спад

Я зайшла в квартиру до свекра і взялася за голову. Я ніколи не бачила,

життєві історії 0

Все, дорога гостям в мою оселю закрита. То їм коти мої не такі, то мені їхні діти все розносять. Хоч раніше часто приймала гостей у своєму будинку. Друзі прийшли раніше. Я ще готувала закуски, тож вони пішли прямо до моєї кімнати. Заходжу до них із тарілками і мало не кидаю їх на підлогу, в осаді від побаченого. Гості втрьох розвалилися на моєму ліжку і сиділи на ньому прямо у взутті та верхньому одязі. я не встигла застелити ліжко покривалом, вони плюхнулися на нього прямо поверх постільної. ці п’ять людей оточують кота, який досі спокійно дрімав у своїй лежанці. Мало того, що вони розбудили його, то ще й вийняли бідолаху з ліжечка і принесли на кухню. – Ой та ладно. Потерпить, – чую у відповідь. – Ого, як у тебе брудно, – каже Ірина і підносить палець так близько до мого обличчя, що я аж чхнула, коли пил потрапив мені в ніс. хтось із дітей не розмалював фломастерами мої нові штори

Все, дорога гостям в мою оселю закрита. То їм коти мої не такі, то

життєві історії 0

Після прогулянки з онуком теща вимагала сплатити її витрати. Точніше, не так. Вона без дозволу взяла мою кредитну картку і вигуляла онука як годиться. Коли я глянув на телефон і побачив усі списання, мені стало не по собі. Я сплатив усі походи в кафе, покупки та катання на різних атракціонах. Сума була просто величезною – ми за ці гроші місяць можемо жити

Моя дружина ніколи з рідною мамою не була близькою. У чому проблема у їхніх