iBilingua

Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком. Захочуть мене бачити і показати Назарчика – нехай самі привезуть. А з мене досить, я таке спостерігаю там, що потім заснути не можу. Розповім лиш коротко і ви все зрозумієте. І сподіваюся, будете на моєму боці і підтримаєте. Мені не подобається, що Аліна кругом бере і возить Назарчика з собою. А їздить вона на якісь зустрічі-обіди про роботі, до тренерки на йогу, до косметолога, в різні розважальні центри, постійно ходить по кафе. Там же кругом купа чужих людей, які дивляться на дитину і далеко не завжди – добрими очима. А вона його навіть не причащає! Коли невістка гуляє з малим на вулиці, вона спокійно може теревенити з кимося а малий повзає чи тупцяє навколо, все чіпає ручками, може сидіти, траву до ротика пхати. Шапочку вже тиждень не одягає. Сама червоною рибкою снідає – малий кашею якоюсь швидкорозчинною. Всі вікна цілий день відкриті і протяг по всій квартирі гуляє, а малий в легенькій футболочці. Назарчик спить – телевізор працює чи музика грає, чи старші діти голосно говорять – ніякої тиші

Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати

життєві історії 0

Мені сумно від цього, але я не показую. А зараз до всього ще й мама почала проситися в будинок для людей похилого віку. Останні 20 років ми живемо в Ізраїлі, з нами живе моя мама. Вона вже слабенька, але з дитинства все життя працювала вчителькою в школі. Звикла до шанобливого ставлення і поваги. Мій тато її любив і беріг, діти – ми з братом – теж дуже любили, поважали та слухалися. Мій чоловік спочатку поважав її, тож погодився, коли мого батька не стало, взяти мою маму до нас. Ось уже 20 років ми живемо разом. Зараз мені 63 роки, чоловікові 67, а мамі 88. Але вже після перших місяців такого спільного життя мої найрідніші люди – Данило і мама – поступово розчаровувалися один в одному

Ми з чоловіком вже літні люди, разом 43 роки, уявіть тільки! Одружилися з великого

життєві історії 0

Віра Гаврилівна не прийняла мене, як невістку, через те, що в мене є син від попереднього шлюбу. І її не цікавить, що свого чоловіка я раптово втратила, як тільки народився наш синочок. А через десять днів ця жінка буде святкувати свій день народження. Вадим вирішив намалювати в честь свята їй малюнок. А я просто боюсь її реакції. Нещодавно я запросила свекруху на “чай”, але і він не допомогла нас зблизити. “Тобі тільки майно мого Сергійка потрібне!”

Віра Гаврилівна не прийняла мене, як невістку, через те, що в мене є син

життєві історії 0

Зять свою тещу задаровує подарунками і навіть просто так гроші дає. До того ж, вона працює в своїх сватів, бо ті бізнесмени. Ось вона і відмовляє мене від розлучення з Ігорем, бо їй це не вигідно. “Ти мені, Ігорчику, якщо щось Людка робить не те, кажи, я швидко знайду на неї управу”. Той сміявся і розумів, що підтримка тещі бетонна. Але в п’ятницю я таки не витримала, зібрала в сумку найнеобхідніше і приїхала до мами. Правда, та рада не була

Зять свою тещу задаровує подарунками і навіть просто так гроші дає. До того ж,

життєві історії 0

Я вирішила до сестри на довше приїхати, бо щось в неї з ногою сталося. Думаю, помию їй вікна, порохи витру, щоб на Великдень було чисто. Купила продуктів і ковбаски по акції, і консервів різних, та й поїхала. Сестра мене була рада бачити. Давай на стіл накривати. Я ж все в холодильник почала все класти і дивлюсь, на поличці, в самому низу, стоїть томатна паста, яку я вже певне півтора року тому купляла. А потім ті парфуми в антерсолі, яким років з десять

Я відкрила холодильник сестри, бо хотіла положити ковбаску, яку для неї купила, і власне

життєві історії 0

Мої свекри абсолютно не заможні, не мають свого житла. А мій чоловік у них – єдиний син, життя якого їм хочеться контролювати у кожнісінькій дрібниці. Я ж просто хочу, аби вони дали нам спокій. Ми молода родина, дитинці два місяці. Спочатку ми жили на орендованій квартирі, але потім мені на 25 років мама подарувала мені гроші – якраз на перший внесок за квартиру. Купили ми житло, заїхали. Покликали свекрів на новосілля. Увечері поїхали у справах, вдома нас не було, моя сестричка прийшла також на запрошення, щоб допомагати мені з приготуванням, і відчинила батькам Сергія двері. Вони зайшли як до себе додому – і сидять. Як сніг на голову

Мої свекри абсолютно не заможні, не мають свого житла. А мій чоловік у них

життєві історії 0

Вчора наготувала смачну вечерю, думала горно провести вечір з Олегом, а він знову за своє взявся: наполягає, що мій син не повинен жити з нами, щоб я вказала Ігорю на двері. З Олегом у мене другий шлюб. Від першого шлюбу я маю сина Ігоря, йому 27 років. З Олегом ми разом вже шостий рік, є спільна донечка. Перший рік після нашого весілля пройшов спокійно. А потім усе почалося. Останні три роки – дуже важкі. І хто тут правий? Кого мені вибрати? Олег весь час каже, що Ігор повинен жити окремо. Так, я згодна, але виселити його я нікуди я не можу. І тим більше – це моя квартира, Олег прийшов жити до мене. Але я йому ніколи про це не нагадую. Але цього разу я вирішила йому нагадати, що син живе в моїй квартирі, а не в його. Сказав, що пояснить дочці, чому пішов від мене

Вчора наготувала смачну вечерю, думала горно провести вечір з Олегом, а він знову за

життєві історії 0

За двадцять років заробітків в Італії Леся ні до чого не доробилася. Єдине, що Христина зробила в хаті, так це вікна поміняла. Але я думаю, якби взимку не дуло їм по плечах, то б і того не зробили. Племінниця ходить вибрана, як цісар, а з хати в той час штукатурка осипається. Я багато років не була в селі, а цього року їхала до батьків на кладовище, щоб до Великодня порядок навести і сама на свої очі побачила, що в хату за всі ці роки і копійка не вклалася

Моя сестра вже майже двадцять років на заробітках в Італії, але найгірше те, що

життєві історії 0

Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких прав і голосу. Коли мені хотілося свіжого повітря і я прочиняла вікно – чула від мами Тараса: – Ее чіпай мої фіранки! Римма Олексіївна не дозволяла мені готувати їжу, аргументуючи це тим, що продукти купує вона і сама вирішує, що готувати. А коли ми з Тарасом купували продукти вона говорила, мовляв, навіщо ми витрачаємо гроші, адже вдома є, що їсти, краще б ці гроші віддавали їй, вона знає, де подешевше купити. А потім Тарас купив мені картину для малювання за номерами

Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких

життєві історії 0

І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас молода родина, невже Людмила Павлівна не розуміє? Адже доросла мудра жінка! Свого часу моя свекруха працювала в Чехії і придбала там двокімнатну квартиру. Сама Людмила Павлівна тоді повернулася додому, а мій майбутній чоловік поїхав вчитися в Прагу і оселився у квартирі матері. Ростислав їздив раз на кілька місяців додому, в Україні ми зустрілися й побралися. Я закінчувала навчання, тому одразу до нього в Чехію переїхати не могла. Тож якийсь час чоловік жив у іншій країні, а я дома. Фінансово мені самостійно переїхати до нього не виходило, тому батьки чоловіка допомогли мені переїхати. Саме я не просила їх про допомогу. Переїзд був довгим, тривав майже рік. А коли я нарешті переїхала остаточно жити до Ростислава, до нас – гоп! – приїхала його мама. Бо він живе у її квартирі

І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас