iBilingua

Ще й каже, як мені там буде добре та спокійно! Я маю трикімнатну квартиру майже в центрі Рівного. Чоловіка не стало десять років тому, і я погодилася, щоби молоді – син і невістка – жили зі мною. Думала, що зможу порозумітися з невісткою. А тепер буду без даху над головою на старість. я була проти, щоб він відкладені на покупку для його квартири гроші витратив на покупку машини, він все ж таки мене переконав. Після декрету вона на роботу і не збиралася, вирішила приводити себе в порядок, відпочивати, ходити в зал і басейн і по косметологам. У 28 років, люди! Та їй буряки б полоти, як я у її віці! Мені не подобалося, що довелося взяти невеликий кредит. Коли народився онук, кредит не тільки не вдалося вчасно виплатити, а ще й знову влізти в нові борги, бо невістка хотіла найдорожчу коляску, накупила багато дитячих речей, які дитині й не потрібні

Я маю трикімнатну квартиру майже в центрі Рівного. Чоловіка не стало десять років тому,

життєві історії 0

Інна Петрівна мене чекала вчора з роботи у нас вдома. Вираз її обличчя не обіцяв нічого хорошого. Я була втомлена і ніяк не налаштована слухати майже в 40 років лекції свекрухи. Але мого бажання ніхто не питав. – Та що ти за мати? Хіба це мати? Та матері все для своїх дітей роблять, а в тебе син як пасинок якийсь! Хіба так можна! Щоб я такого більше не бачила! Щоб оце дитина сама собі готувала їсти! Свекруха прийшла, а Богдан якраз їв чіпси та пив каву. Замість пояснити онукові, що це шкідливо, або розігріти йому їжу, вона дочекалася мене з роботи і влаштувала «виховний процес». Богдан теж ні слова не сказав на мій захист, бо бабуся дає йому гроші

Інна Петрівна мене чекала вчора з роботи у нас вдома. Вираз її обличчя не

життєві історії 0

І ось коли ми вирішили побудувати межі і кордони – вона як з цепу зірвалася! – День народження мого сина – це наше сімейне свято і друзям не місце на ньому! – волала Раїса Павлівна і чути не бажала про наше святкування за містом з друзями. о 10-й вечора, 14 лютого вона зателефонувала і запитала, чому ми так довго збираємося. І що думаєте? По своїй наївності Артем проговорився про наші плани батьку. А свекор людина тиха і непроблемна, але повністю залежна від потужної другої половинки

І ось коли ми вирішили побудувати межі і кордони – вона як з цепу

життєві історії 0

– Ну Катю! У нас з Олегом родини, діти, у мене й онучок скоро народиться. Скільки турбот, ти навіть не являєш – сказала мені старша сестра. – Тому саме ти маєш наших батьків доглянути. В сенсі – спадок увесь тобі? Це і наші батьки! Нас в родині троє дітей: я, сестра і брат. Всі ми вже давно дорослі. Хоча сім’я була у нас багатодітна, але благополучна. Батьки працювали, ми були забезпечені всім потрібним. Спочатку ми жили на орендованій квартирі, але скоро батько отримав на підприємстві чотирикімнатну квартиру, пізніше купив ділянку і збудував там дачу. Не шикарну, але зараз вона має свою цінність, бо розташована недалеко від Києва. – Подякуй, що все ділимо порівну, адже у тебе є своя квартира, могла б і відмовитися. Дітей немає, а в нас уже й онуки на підході

Нас в родині троє дітей: я, сестра і брат. Всі ми вже давно дорослі.

життєві історії 0

Син каже, що я йому долю зруйнувала, а я йому: – Зайчику, та знайдеш іншу, яка і сама готувати умітиме, і мати її нормальною господинею буде! Звичайно, чому вона могла дочку навчити??? Це ж добре, що зараз все вилізло і стало зрозуміло, з якої родини син дівчину зустрів. Е ні, нам така не підходить. Мій син Мирон звик до гарної їжі, адже я дуже добре готую. Нема такої страви української, яка б мені не вдавалася – мене дуже гарно навчили бабуся і мама. Чим я тільки не балувала чоловіка Степана і Мирончика! Шкода, що Степана мого ще молодим забрав злий випадок. Більше заміж я не входила, присвятила себе сину. І ось пішла я з сином до майбутніх сватів офіційно познайомитися і посватати цю Мілану. Я з собою пиріжків і налисників своїх домашніх взяла – ніч не спала, готувала після роботи. А у них на столі – мене чуть не прихопило! – в одноразових судочках те, що і їжею назвати не можна! Хоч би в посуд красивий переклали! Наступного дня я подзвонила матері майбутньою невістки і сказала, що у них місяць, щоб навчити дочку готувати і бути господинею, інакше нехай іншого нареченого шукає. Ну чи я можу навчити, хай приходить

Я виросла і живу на Тернопільщині, дуже люблю свій край і місто наше. Воно

життєві історії 0

Сестриця чоловіка безсоромно сиділа у кімнаті перед телевізором і лузала насіння. Вони з Павлом мене навіть не помітили. Я була голодна тому пішла відразу ж на кухню. Я планувала нашвидкоруч розігріти те, що приготувала перед виходом на роботу. Але холодильник був пустий, а мийка, в свою чергу – заповнена брудним посудом. В той день Андріана вилетіла з квартири, як “шістка”. Але якби ж то в ній запанував спокій. – Ти повинна вибачитися перед моєю сестрою, ниє Павло

Сестра чоловіка приходила до нас, як у безкоштовну “пузату хату”, і “вичищала” каструлі до

життєві історії 0

В онука був день народження, десять років, кругла дата. Я купила подарунок і на запланований час задзвонила в дверний дзвінок. – Проходь на кухню, мамо. Я думаю, ви пам’ятаєте як кого звати. Вас знайомити ж не потрібно!, – Я затамувала подих. За столом в клітчастій сорочці сидів мій колишній. Я не могла з ним знаходитись в одному приміщенні тому взяла дочку за руку і пішла у спальню. Я попросила Надю, щоб вона виставила цю людину за двері, але дочка сказала, що як би там не було, а він її тато, до того ж, попросив у неї пробачення. – А що, ось так можна було? Зникнути на стільки років, а потім просто попросити пробачення?

– То виходить, Надійко, я тепер не маю права до вас зайти на якесь

життєві історії 0

О, Оксано, і ти Степану вирішила свічку запалити. Бачу, ти про нього ніколи не забуваєш, – сказала мені Анна. – Та я… я випадково. Дивлюсь, такий гарний пам’ятник. Думаю, чий такий, – заплітаючим язиком почала виправдовуватися я. – Ой, Оксано. Стільки років минуло, а ти досі переховуєшся. Та що казати, Степана скільки років вже на цьому світі немає, як і твого чоловіка. Всім же відомо, що твоя Богданка його дочка. Чи ти думаєш, що про це ніхто й ніколи не здогадувався? – Вибач, Анно, маю бігти. Мене дочка в автівці чекає, – відповіла я нав’язливій сусідці і наче не своїми ногами пішла з кдадовища

– О, Оксано, і ти Степану вирішила свічку запалити 1 листопада. Бачу, ти про

життєві історії 0

Я ж думала, Наталя нас зустріне зі смачною вечерею. Але замість моїх мрій на кухонному столику лежав листочок А4, на якому було гарними буквами виведено, що вона на епіляції, а потім з подругами йде на “каву”. На пів листка було також сердечко. Але хіба цим будеш ситий? Ну звісно що я розсердилася. Я десь дві години була в сина, думала, дочекаюся невістки, але вона так і не з’явилася. Пішла я додому без настрою, а за тиждень мені чоловік каже, що Наталя з Іваном посварилися, вона зібрала речі і переїхала до мами

На столі, замість напечених пиріжків і борщу на плиті, лежав листочок А-4 на якому

життєві історії 0

У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на дачу і все таке. А потім дружина Оленка чекала нашого первістка. Приблизно за місяць до народження сина теща сказала моїй дружині: «Якщо з тобою щось трапиться, я заберу цю дитину». Не стало батька Оленки. Волею долі та погано звареної системи опалення моя теща зараз живе в мене вдома – у неї в квартирі холодно. Пішов 3-й місяць. Увечері прийшов, відкрив холодильник, а там банка з червоною ікрою наполовину порожня. А це не моя, я забрав собі в холодильник на прохання товариша, поки той у відрядженні. На запитання, як так вийшло, відповідь мами дружини: «У тебе ще є півбанки, не наїсися?»

У мене були прекрасні стосунки з тещою і тестем. Їздили до них допомагати на