Ірино, нема чого сидіти вдома з дитиною. Нам грошей не хватає. То ж, давай, щось та й шукай, – сказав мені чоловік. Щоб ви розуміли, нашому Дмитрику лише рочок. – А з сином хто сидітиме? Про це ти подумав?, – злісно відповіла я. Але Юра і тут не розгубився. В допомогу нашій сім’ї прийде не моя мама чи свекруха, а старенька бабуся Юри, яка ледь не з паличкою ходить. А я знала, що цей декрет так закінчиться. Як у воду дивилася
– Ірино, нема чого сидіти вдома з дитиною. Нам грошей не хватає. То ж,
Я ж бачила що Люба мені хоче щось сказати, мнеться. Принесла пиріжки свої домашні, каже: – Що ти в тій своїй Франції їла нормального за 20 років? Равликів своїх, чи ще там що. Хоч годувати тебе тепер нормально будемо. Ось диви, які пухкі вийшли! Це ж ще за рецептом бабусі нашої. Пам’ятаєш, як ми любили їх в дитинстві! Для тебе, Оленко, старалася. Я про що хочу поговорити, сестричко. Ти ж знаєш, Марта моя вже дитину чекає, а жити молодим ніде, орендують собі ту квартиру однокімнатну. Тобі той будинок все рівно не треба, ти з грошима у нас, квартиру маєш яку ось розкішну. Я би на твоєму місці відмовилася від твоєї долі спадщини, а я би його тоді продала, та між дітьми трохи грошей поділила, та Марті на перший внесок на двокімнатну квартиру дала би. Доглядальниць батькам оплачувала я
Моя родина з немаленького райцентру під Києвом. Ми з сестрою виросли в своєму будинку
Якщо ще одного на світ приведете, я виставлю вас за поріг цієї квартири. З такими темпами ви ніколи будинок не купите. Сіли у мене на шиї і звісили ноги, – сказала мама. – Хіба ми в тебе сидимо на шиї? Я в тебе жодної копійки не взяла за всі ці роки. – А ти знаєш, скільки доходу мені принесла б ця квартира? Оренда зараз грошей вартує. Я могла б їх відкладати і відпочивати хоча б раз на рік на морі. Але поки ви займаєте житлоплощу, я змушена ледве зводити кінці з кінцями. Я сподівалася, що ти розумніша, а коли привела на світ відразу ж другого – я в цьому засумнівалася. Третього я точно не потерплю
Моя мама таке творить, що в мене просто немає слів. Вона сказала, що вижене
Навіть якщо це буде для Олени Романівни дуже важливо, я їй не допоможу. Свекруха своїм ставленням до нас і “омріяної” онучки нас з Борисом сильно здивувала. Добре, що ми її не послухали, коли вона одразу ж після весілля стала наполягати на “швидкому” поповненні. – А я вам нянькою не обіцялася бути!, – сказала мені мама чоловіка, коли я попросила прийти і посидіти з Анною в мій день народження
Олена Романівна постійно була в роздумах про онуків. Свекруха ще на весіллі почала читати
Мам, у тебе ж є гроші, чого ти собі всього шкодуєш?, – відкриваючи холодильник, який був майже пустий, запитала я маму. В той час вона й присіла на кухні і з побілівшим обличчям розказала мені, що вже рік часу, як перебивається на одну пенсію, бо позичила всі заощадження своїй сестрі
– Мам, у тебе ж є гроші, чого ти собі всього шкодуєш?, – відкриваючи
Петре, я починаю хвилюватися, чи доживу я до онуків, – почала я говорити до сина одного разу, коли ми сиділи за вечерею. Він подивився на мене трохи весело і відповів:  “Мамо, я розумію, що ти б хотіла онуків вже і зараз, але я поки не готовий. Можливо, тобі допоможе собака. Що ти кажеш?”. У цей момент я відчула, як з-під моїх ніг пішла земля
Мій син Петро завжди був красивим і харизматичним. Ще з підліткового віку навколо нього
Марто, а на тумбі біля твого Дем’яна є стакан з водичкою для зубів?, – сміючись розпитували мене подруги. Мене це не турбувало, бо хоч Дем’ян мені і в дідусі годиться, він забезпечував мене і моїх донечок з ніг до голови. – Ви мені просто заздрите!, – відповідала я і була впевнена, що ніщо не помішає нашому щастю. Але це не так. Дем’ян загримів в лікарню. Я поставила його на ноги, але після, його покинула. Я не збираюся до останнього піклуватися про цю людину. Я просто втомилася
Після кількох розчарувань я таки зустріла свого ідеального чоловіка. Мене не турбувала різниця у
Мамо, коли ти вже повернешся додому? В мене своє життя, діти, проблеми, а тут ще й татові догоджай, – сказала дочка по телефону. – А тато що, немічний, щоб ти йому догоджала? Бери свою сумку і їдь додому. Теж мені знайшовся, принц датський. Нехай вчиться жити, не маленький
– Мамо, коли ти вже повернешся додому? В мене своє життя, діти, проблеми, а
Чоловік поїхав в Німеччину на заробітки через брак коштів. Коли ми з дітьми його проводжали, то й не здогадувалися, що все це в один кінець. В Україні ми сам на сам залишилися, мало того, що без підтримки, так ще й з боргами, у які нас ввів Данило
Чоловік поїхав в Німеччину на заробітки через брак коштів. Коли ми з дітьми його
Я підмітала подвір’я, як біля воріт зупинилася автівка, а з неї вийшла дочка, зять і двійко моїх вже дорослих онуків. Я не бачила ніби й рідних мені людей десять років. – Як тільки дізналися де я живу, – подумала я про себе. – Дай Боже здоров’ячка, мамо! Хватить вже ображатися. Ми ж не чужі один одному. Ось, глянь, Остап копія ти, а Назарко чистий батько. Хіба ж ні? В одну мить мені хотілося їх всіх обійняти, але почуття, які я пережила з ними раніше, спливли на поверхню
Я підмітала подвір’я, як біля воріт зупинилася автівка, а з неї вийшла дочка, зять

You cannot copy content of this page