iBilingua

Мені 39 років, звуть Надія. Власної родини й дітей не маю, але гарно заробляю – 70 тисяч гривень на місяць, працюю на двох роботах, допомагаю двом сестрам і батькам. Я завжди потураю їхнім примхам, адже рідніших людей у мене немає. І ось зібралися ми в неділю традиційно після служби в храмі до батьків на обід і я озвучила своє рішення. Як же вони всі почали мене відмовляти!

Мені 39 років, звуть Надія. Власної родини й дітей не маю, але гарно заробляю

життєві історії 0

Ну а чого би я хотіла спілкуватися з зовицею Лілею і з чого мені її любити? Матеріально нам свекруха допомагає тільки комуналкою, а зовиці вона купила будинок, зробила ремонт, обставила, і при цьому каже, що вона справедлива людина і робить все для всіх однаково. Та де там! Вірі Миколаївні 59 років. Свекруха – багата жінка, мудра, доглянута, вона сама все життя працювала, ставила собі цілі й досягала їх. Я її поважаю, стосунки у нас рівні – люб’язність і взаємоповага. Ще у день нашого з Мишком весілля про свою красу я від Віри Миколаївни ні слова не почула. Зате вона підійшла до мене й запитала, чи помітила я, яка дивовижно гарна сукня у Лілі і як чудово на ній сидить?

Ну а чого би я хотіла спілкуватися з зовицею Лілею і з чого мені

життєві історії 0

Сьогодні я знову відкрила сторінку у фейсбуці колишнього чоловіка. В Ігоря народився другий син. Йому на вигляд, місяців два-три, але вони вже разом з сяючою дружиною мандрують по Карпатах. Мені дивно, бо зі мною Ігор так не поводився. Я в підсвідомості розумію, що в тому, що він нас покинув – винна я. Але мені образливо за дочку, яку він, як і мене, викреслив зі свого життя. Нас пов’язують, на жаль, одні аліменти

Сьогодні я знову відкрила сторінку у фейсбуці колишнього чоловіка. В Ігоря народився другий син.

життєві історії 0

Я навіть з мамою тепер і зустрічатися чи про щось говорити не маю ніякого бажання! Не кажу вже про те, щоб в гості до неї йти чи до нас запрошувати. Мені здається, що так з власними дітьми не чинять, як оце мама зі мною. Нам скрутно фінансово і я хотіла вийти на роботу. Моя мама працювала багато років у дитячому садочку, але вже не працює, пішла три роки тому на пенсію. Ось я і попросила її сидіти з Міланкою вдень, щоб я могла вийти на роботу і допомагати Олегу з кредитом на машину і відкладати на своє житло. Ми ж ще й на оренді живемо. Але вона мені відмовила. Мама просто сказала, що не може, оскільки знайшла підробіток по будням якраз. Але не сказала, який саме, хоч я і запитувала, та мама зробила з цього секрет. І ось я тепер знаю, ким працює мама – моя знайома її на дитячому майданчику помітила і мені сказала. У мене просто немає слів!

Ми з Олегом побралися три роки тому, стали молодими батьками – у нас підростає

життєві історії 0

Мама Романа відмовилася сісти на диван у вітальні. “Я боюсь, що забрудню свою нову спідницю”. Також Ольга Дмитрівна відмовилася він наших частувань, бо не надто чиста кухня. А після попросила Романа пройти з нею на кухню. “На кому взагалі ти одружився? Синок, в нас ніколи дома не було такого балагану. Я також була мамою маленьких дітей і не раз. Але я встигала все. Я не здивуюся, якщо твоя принцеса заставить тебе оплачувати прибиральницю і кухарку”. Я була в сльозах, бо чула їх розмову на власні вуха

Поява дитини – непростий час для обох батьків. Новоспечені батьки намагаються звикнути до нової

життєві історії 0

Ми телефонували Орисі, просили, щоб приїхала сама на прощання і онуків привезла, яких Стефа так любила. Але не послухала Орися. Сказала, якщо вона повернеться, то більше ми її не відпустимо. А в неї там нове життя і повертатися до Петра вона не планує. Як тепер мені допомогти похреснику. Він закинув роботу, пильнує друзів і шинок. Світ йому без дружини не милий. Як могла так вчинити Орися? Невже не кольнуло її в той час, як ми зі Стефою прощалися?

Не приїхала Орися і щоб попрощатися зі своєю свекрухою. Мені б таке і не

життєві історії 0

Побралися ми з Денисом шість років тому, виховуємо донечку Злату. але зараз наш шлюб на межі, і все через те, що чоловік дізнався про всі ці квартири, які мають мої батьки. Ну а що тут такого? Так, ми живемо на орендованій, але хіба батьки щось нам повинні? Живемо ми зараз у маленькій квартирі-студії утрьох, за неї платить чоловік. У моїх батьків є двокімнатна квартира, де вони живуть самі, однокімнатна квартира бабусі і ще двокімнатна квартира дідуся

Побралися ми з Денисом шість років тому, виховуємо донечку Злату. але зараз наш шлюб

життєві історії 0

Ми з чоловіком молода родина, маємо річну донечку Єву. Ми купили квартиру, поки в ній триває ремонт, а поки живемо у батьків чоловіка. І все б добре, якби не племінниця мого Андрія. Ця семирічна дівчинка постійно приходить зі своєю мамою, моєю зовицею Юлею, їсть мої цукерки, наші сосиски, п’є соки моєї Євуні і спробуй що скажи! Якось я не стрималася. Моя Євуня спала у дворі у колясці, а Даринка біля неї дражнила собаку, та почала гавкати. Я попросила Даринку відійти. За хвилину – знову те саме! Я зробила зауваження

Ми з чоловіком молода родина, маємо річну донечку Єву. Ми купили квартиру, поки в

життєві історії 0

Повернулася Оленка від бабусі вся в сльозах. – Мамо, поки бабуся з хати вийшла, я ж побачила, що на грядці полуниця вже доспіла. Ось і вирішила трішки “попастися”. “Ти чого там топчишся? Невже не знаєш, що тітка Оксана в неділю з дітьми приїде? Та я сама тої полуниці не їм, для них бережу. А ну гайда звідти!”. То виявляється, діти дочки – онуки, а сина – так собі, обійдуться. Все життя ми біля неї живемо, помагаємо, миємо, смачненьким годуємо. І ось таку віддачу заслужили

Прибігла моя Оленка від бабусі вся в сльозах. – Більше я туди не піду

життєві історії 0

Такі дивні батьки у мого Віті! Це дуже не справедливо, що вони відмовляють нам в житлі. Ми з Віктором разом вже 8 років, старшому синочку 6 років, а зараз мені якраз йти в декрет з молодшим – я при надії, і наступного тижня в декрет. Квартира – майже 70 квадратів, поміститься за бажання могли б. Допомагати грошима вони також не запропонували. Я розумію, що нам ніхто нічого не повинен. Але душею не можу зрозуміти. Якщо до мене прийде дорослий син, та ще й з невісткою при надії і попросить пожити кілька місяців, та хай хоч із американськими їжаками живе! Ще й заощадити допоможемо. І допомагатимемо. Але вони – інші. Зараз ми самі оплачуємо за світло і продукти, щоби мої батьки не витрачалися. І міркуємо, що робити далі. А я не можу пробачити свекрів. Як вони збираються брати на руки онучку, пам’ятаючи та розуміючи, що не пустили її маму на поріг?

Такі дивні батьки у мого Віті! Це дуже не справедливо, що вони відмовляють нам