iBilingua

Взяв і ляпнув мені прямо в очі таке Саша. Я б і подумати не могла, що чоловік, з яким я живу і якого кохаю, готовий на такі вчинки. Тепер думаю, чи тікати вже, поки в нас немає дітей, чи проявляти більше уваги і ніжності до чоловіка, щоб він і не думав про свій “план”? Я таки більше схиляюся до другого варіанту, бо як я буду без свого Сашка. Спогади про наше гарне життя на початку шлюбу, так гріють душу!

Взяв і ляпнув мені прямо в очі таке Саша. Я б і подумати не

життєві історії 0

Та ні, тарілку супу мені для мами чоловіка зовсім не шкода, нехай їсть на здоровлячко. Ну й телевізор нехай вона у нас годинами дивиться, а потім ближче до 12 ночі спускається у свою квартиру поверхом нижче. Мене все влаштовує. Я насамперед маю думати про щастя цієї 65-річної жінки, вона ж мені такого чоловіка виховала! Золотого просто. Живемо ми з Тимофієм просто у моїй квартирі

Та ні, тарілку супу мені для мами чоловіка зовсім не шкода, нехай їсть на

життєві історії 0

Я не знаю, як забрати у Тамари Михайлівни ключі! Я ще не прокинулася – а вона вже на нашій кухні, чи ще краще – заглядає до нас у спальню, мовляв, коли ж маленький прокинеться? Ми з Назаром побралися два роки тому, але я навіть не уявляла, що втраплю у таку халепу. Халепищу, я б сказала! Батьків у мене немає, я виросла з бабусею і в інтернаті, коли її не стало. Вийшла заміж за Назара у 25 років, з великого кохання. І все було б чудово, якби не його мати! Почнемо з того, що в неї нічого немає зовсім, але це для мене не мало ніякого значення. Я теж без посагу, щиро кажучи. Коли Тамара Михайлівна дізналася, що її син одружується, вона захотіла йому допомогти, взяла кредит на всіляку побутову техніку на свій смак і подарувала її нам. Звичайно, кредит вона сама виплатити не змогла

Я не знаю, як забрати у Тамари Михайлівни ключі! Я ще не прокинулася –

життєві історії 0

Дістався мені такий чоловік, з яким справді важко. Ми зараз чекаємо на другого сина, між нами все більш-менш, але чоловік не любить моїх рідних. Мишко постійно не задоволений моїми батьками, хоча вони живуть в селі і забезпечують говорить, що мало нам дали соління, варення, м’ясного. Фарш мама робить не так, як він любить, дає забагато цибулі. Водночас по господарству особливо нічим їм не хоче допомагати. Я ж звикла у всьому допомагати батькам і ніяк не можу звикнути, що він не хоче. Михайло вважає себе міським. І раз ми мешкаємо в місті у його квартирі, то він все вже зробив для нас, а годувати нас повинні мої батьки

Дістався мені такий чоловік, з яким справді важко. Ми зараз чекаємо на другого сина,

життєві історії 0

Таня працювала в Англії, я ж в свою чергу виховував нашу дочку і доглядав за будинком, який досі був в іпотеці. Дружина на початку висилала нам гроші справно, а потім місяць за місяцем переводи ставали все меншими. Я б так і не дізнався правди, якби одного дня зі мною не зв’язалася подруга Тані Юля. “Це буде неприємно чути, але ти маєш знати правду”. Наступного дня я мав серйозну розмову з дружиною

Таня працювала в Англії, я ж в свою чергу виховував нашу дочку і доглядав

життєві історії 0

Посиденьки на Великдень закінчилися тим, що Вітя посадив свою маму в автівку і відвіз додому. Ну коли вона критикували всі мої страви він ще мовчав, хоч око сіпалося і не в нього одного. “Ну ясно, з такою їжею сильно не поправишся”. А ось коли Віра Іванівна зміряла мене і сказала, що вона в моєму віці в рази краще виглядала – не стримався. В нас п’ятеро дітей. Що вона від мене хоче, щоб я як модель по подіумі в квартирі ходила?

Посиденьки на Великдень закінчилися тим, що Вітя посадив свою маму в автівку і відвіз

життєві історії 0

“Пощастило” мені – так “пощастило”, скажу я вам. А справа в тому, що мої мама й свекруха мають день народження в один день – ну така це халепа! Живемо ми у Трускавці, а чоловік мій зараз поїхав на два місяці попрацювати в Київ на будівельний об’єкт. Моя мама живе в Трускавці і весь час допомагає мені з дитиною і побутом, плюс у неї нікого більше нема – тато на небесах, а моя старша сестра у іншій країні давно живе. Ну як я можу так вчинити з мамою? Більше родичів у нас ніяких немає, та й друзів у мами немає особливо, їй вже 63 роки буде оце післязавтра. Тобто у неї тільки ми з моєю донькою. Душа метається між поїздкою до свекрів і мамою. Як уявлю, що вона буде у свій день народження сидіти вдома сама

“Пощастило” мені – так “пощастило”, скажу я вам. А справа в тому, що мої

життєві історії 0

Нас в родині троє дітей, я і дів брати. І всі ми зараз місця собі не знаходимо, особливо я. Бо тата шкода, а ми не знаємо, як нашу 71-річну маму додому, до нього і онуків з Іспанії повернути! Казала, що вже допрацьовує – і додому до нас в Ужгород. А приїхала, побула три місяці і знову поїхала – каже, треба справи по завершувати, підлікуватися. А я ж знаю про того її багаторічного друга. І мені дуже сумно, що тату прийдеться самому старіти, хоч вони так і звикли. А як завернути маму додому? По дві тисячі євро вона нам дала, але онукам квартир купувати не збирається! Так і сказала на Великдень. А там збереження – дай боже, мама сама казала не раз

Нас в родині троє дітей, я і два брати, всі ми погодки. Звичайно, батькам

життєві історії 0

У 6.30 вчора я вже була у дітей, а о 4 прокинулася, аби насмажити їм свіжих налисників. Що мене чекало на порозі синової квартири – вам не передати! Мій сенс життя в мої 67 років – це мої діти – син з невісткою – і онучка. А що мені ще треба? З чоловіком ми давно вже більше друзі за стільки років разом, іноді мені навіть поговорити з нім ні про що. Він собі все в шахи з сусідом грає. А я допомагаю молодятам, чим тільки можу. Але вони цього не оцінили і більше я напевно туди ні ногою! Так сумно, в мене вся подушка сьогодні мокра була, не можу заспокоїтися. Коли на весіллі я подарувала Ярчику ключі, невістка і сваха ледь не пустили сльозу від почуттів. Сваха Ірина хвалилася, що для своєї Інночки вона все зробить, але гідного посагу за дочкою вона так і не дала. Та й таке. Так от, принесла я вчора налисники з курочкою і грибами і коврик новий для ванни – у знайомої на базарі в суботу пощастило по скидці купити

Мій сенс життя в мої 67 років – це мої діти – син з

життєві історії 0

Я стою в супермаркеті і дивлюся на свій гаманець. Я була впевнена, що маю щонайменше три тисячі гривень. Та при оплаті з гаманця на мене дивилися лише двісті з копійками. Вдома я розповіла чоловікові кумедну історію. – Юро, ти не повіриш, що зі мною сьогодні трапилося. Дивина та й годі! Я хотіла розрахуватися за покупки, а у мене виявляється, немає готівки. – Чоловік засміявся і сказав, що це після сорока рахується нормою. Так ми б і далі сміялися, якби у цій історії не була замішана дочка

Дочка почала цупити в нас гроші. Чоловік каже не хвилюватися, що це такий вік.