iBilingua

Вже сім років нашого сімейного життя ми з Миколою живемо в однокімнатній квартирі майже в центрі Хмельницького. Звичайно, мріємо про більше житло, але назбирати на нього не так вже й легко в нашій країні, самі знаєте. І ось нарешті нам, можна сказати, пощастило. Не зовсім те, чого ми хотіли, але все ж хороший варіант. Продавала квартиру моя хороша знайома. Але батьки раптом відмовилися нам допомогти! Наші батьки нас одразу почали жорстко критикувати і відмовляти, посилалися на те, як їх самих у минулому і не раз обдурили з грошима, покладеними на картки або недобросовісні продавці. На їхню думку нашій подрузі нічого не заважає нас взути. Здавати свою житлоплощу, поки їй зручно. А потім повернутись і виставити нас. Але батьки й альтернативу нам запропонували, а як ви думали? І ось я знову при надії. Дізналася лише три дні тому. І ми з чоловіком у повному розпачі

Вже сім років нашого сімейного життя ми з Миколою живемо в однокімнатній квартирі майже

життєві історії 0

Я відразу сказав молодшому сину, що все, що ми з дружиною нажили, переписали на старшого, а вони з Лесею лишаються ні з чим, хоч і подарували нам двох онуків. Десь тиждень була тишина, а потім невістка не витримала і набрала мою Анну, хоча добре знала, що всім керую я. – В Петра ні дружини ні дітей! Хіба все це чесно? Єдині онуки навіть на стареньку дачу не заслужили? – О, як ти заговорила, дорогенька. А я тобі зараз про щось, та й нагадаю. Словом, не розмовляють вони з нами!

Я відразу сказав молодшому сину, що все, що ми з дружиною нажили, переписали на

життєві історії 0

Виявляється, мене мама всі ці роки просто експлуатувала. Коли вона 15 років тому поїхала в Іспанію, я була студенткою. Потім я вийшла заміж і мама пустила нас з чоловіком в свою однокімнатну квартиру, а собі через кілька років заробітків купила двокімнатну в новобудові без ремонту. Ремонт робила я, а мама надсилала гроші. Якось мама сказала фразу: «Роби, як для себе». Звичайно, після цього я старалася і розраховувала, що мама віддасть нам цю квартиру. Але зловила облизня

Виявляється, мене мама всі ці роки просто експлуатувала. Моя історія сумна, бо вона про несправедливість

життєві історії 0

У нас з Василем двоє дітей. Я кожного по особливому чекала. Але на даний час я при надії третьою, і мене непокоїть думка, що ми не впораємося з фінансової точки зору. Ми живемо на орендованій квартирі, і автівка в нас така, де помішаються лише два автокрісла. Але куди ж втулити третє? Грошей, щоб придбати побільшу квартиру чи автівку, в нас немає. Я дуже нервую через усе. Я погано сплю і не можу ні на чому зосередитися. Василь каже, що все буде добре, але я не впевнена

Я завжди хотіла велику сім’ю. Але я не розуміла, як ми будемо це все

життєві історії 0

А ось вам інший приклад: день народження Данилка, ми всі сидимо за великим столом, купа гостей. Даня підходить до мене, хоче зі мною поговорити, поспілкуватися. Я звертаю всю свою увагу на нього. Сидимо розмовляємо, граємося. У той же час я ловлю насторожений погляд невістки Юлі, яка дивиться так, ніби я несу величезну небезпеку дитині. Інший приклад. Застілля сімейне. Похресник підходить до мене, просить пити. Я наливаю склянку води. Ця вже мчить з витріщеними очима: “Що ти йому там наливаєш?” Ну не наллю ж я дитині, вибачте, 100 грамм

Хочу розповісти свою сімейну історію і попросити поради у читачів сайту, як вчинити в

життєві історії 0

Коли вже нікого із покупців в магазині не було, я запалила свічку і обійшла кожен куточок нашого магазину. Щоб очистити енергетику, щоб зробити такий, свого роду, оберіг. Але аж ніяких лихих намірів у мене не було. Та Стефа все сприйняла по іншому, почала вигукувати до мене, що наче я вважаю її нечистою, що аж свічку Стрітенську на неї запалила. Сказала, що я своїми діями сильно її образила. Від її слів я ледь не стерпла

Нещодавно мене спантеличила реакція моєї співробітниці на мій вчинок. Я лише хотіла зробити, як

життєві історії 0

У нас з чоловіком єдиний син Єгор. Хлопчиком він різ здібним і розумним, ми вкладали в нього всі сили і душу. В Україні Єгор здобув дві вищі освіти, мав хорошу роботу. Одружився, і вже разом з родиною виїхав в Канаду, куди його запросили на роботу. Ми не бачилися кілька років! Тому коли діти потішили мене новиною, що скоро приїдуть на кілька тижнів, я кілька днів просто літала від щастя. Все уявляла, як ми зустрінемося, обіймемося. Ділитимемося новинами, розповідатимемо, як у кого справи. Ми засмутилися. що вони орендували собі окреме житло, але коли пішли до невістки на день народження – здивуванню на було меж просто

У нас з чоловіком єдиний син Єгор. Хлопчиком він різ здібним і розумним, ми

життєві історії 0

Оце я так вчудила на дні народженні невістки, що тепер не знаю, як це все владнається. Порадила, на свою голову, сину подарунок для невістки! Ну звикла я так жити -все в родину, так мене навчили мої батьки і дідусі-бабусі. У мене нічого пропадає! Навіть якщо домашня тушонка здується, я її миттєво на сковорідку, потім у пиріжки. І їдять так, що за вуха не відтягнеш. Ледве прокисне компот – не виливаю. Розбавляю окропом, цукру даю трохи, ніхто й різниці не помітить! Мішок цукру та гречки, пачка макаронів, борошна і солі – завжди маю. То ще бабуся навчила. А вона світову пройшла і знає, що таке голод та поневіряння

Оце я так вчудила на дні народженні невістки, що тепер не знаю, як це

життєві історії 0

Ну не сподобалось мені те, що на Різдво діти поїхали в Карпати. Це ж сімейне свято. Чуло моє серце, що ще ця дівиця нам наробить чуда. Щоправда, на Новий рік запросили нас до себе в гості, там і свати прийшли і стіл був дуже гарно накритий. На моє здивування в квартирі було досить чисто. Тут вже моє серце трохи відтаяло і я навіть трішки заспокоїлась. Питаю їх, коли мені внуків подаруєте, а невістка каже, що ще неготова стати мамою

Ніколи не могла й подумати, що таку невістку невдячну приведе нам наш син. Так

життєві історії 0

Ми обоє з Мирославою уявляли, як будемо разом гуляти з животиками, а пізніше і з колясочками в парку чи на дитячих майданчиках. В нас було стільки планів і мрій, але всі вони рухнули в один день. Мирося подзвонила мені і я ледь розібрала причину її стану через сльози. І тепер я не знаю, як мені бути. Миросі важко мене бачити, бо в м мені розвивається дитя, а в неї вже ні. Та як її заспокоїти я не знаю

Ми обоє з Мирославою уявляли, як будемо разом гуляти з животиками, а пізніше і