Виросла я в невеличкому селі на Львівщині. Батьки, чомусь скупились на свою любов, хоча я в них була єдиною донькою. Пам’ятаю, як мама щиро зі мною спілкувалася і хвалила за виконану роботу, і тут підійшла бабуся і сказала: “Дитину люби, але їй того не показуй, а то виросте розбалувана і толку з неї”.
Можливо ці слова бабусі мама й взяла собі за озброєння, і так рідко показувала свої справжні емоції. Про батька я взагалі мовчу. Він вважав себе богом чи царем в нашій сім’ї. Всі повинні йому прислуговувати.
Найбільше мені запам’яталися такі моменти, коли мама на кухні вже наготувала на стіл вечерю, тато, якщо випадково зайшов, то одразу ж розвертався і йшов в свою кімнату читати книгу. А все це для того, щоб мама прийшла до нього і особисто запросила до вечері. (Хоча все він прекрасно бачив). І таких прикладів я можу навести безліч, просто не хочу повертатися думками у важкі для мене часи.
Не знаю чому, можливо через брак батьківської уваги, та мені подобалося проводити час саме з хлопчаками, а не з дівчатками.
Все це й привело до вагітності в 17-ть років. Те, як розлютився батько, мені й згадувати страшно. Бабусі на той час вже не було, а мама боялася перечити тату, тому підтримувала його у всьому.
Батьком моєї дитини був хлопець на 3 роки старший за мене. Поговоривши про ситуацію, яка склалася, він як справжній мужчина запропонував мені вийти заміж. Я погодилася, хоча сказати, що була без тями від кохання, не скажу, так захоплення. Мене гріла думка, що я на кінець то переїду від свого тата, який своєю поведінкою, мене просто виводив з себе.
Весілля ми, як такого, не робили. Розписалися, взяли шлюб в церкві і стали жити в його батьків. І я нарешті відчула то тепло і любов від моїх, ще одних батьків.
Мама часто приходила до нас, допомагала. Особливо коли народилися наші з Русланом двійнятка. А ось тато, навіть після народження своїх онуків, так і не помінявся. Він такий же суворий, ніби весь світ йому щось винен. Та нехай, Бог йому суддя.
На кінець своєї історії скажу, що живемо ми з Русланом душа в душу. Я люблю і поважаю свою свекруху та свекра. Я щаслива, що знайшла це тепло в їх родині. А найголовніше, ми з чоловіком любимо своїх діточок і не приховуємо цього. Я готова на весь світ кричати, як сильно Я ЛЮБЛЮ!
Автор – Наталя У
Передрук суворо заборонений!
Фото ілюстративне – nday.te
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
