– Ти розумієш, що через цю “любов” ми тепер залишились ні з чим? – кинув я, ледве стримуючи голос, щоб не перейти на підвищений тон. – Як ти могла йому так довіряти?
Маруся стояла переді мною розгублено. Її очі блищали від сліз, а на обличчі читалися сором і розпач. Але це не змінювало ситуацію. Я, її батько, втратив значну частину наших заощаджень через одного хитрого шахрая, який був мені майже як син.
Кілька місяців тому все було зовсім інакше.
Олег, наречений Марусі, з’явився в нашому домі наче весняний вітер. Молодий, енергійний, сповнений ідей і великих планів. Вони з Марусею познайомилися через спільних знайомих, і за рік він уже освідчився їй. Я й дружина раділи, адже вважали, що Маруся знайшла собі гарного чоловіка. Хоча всередині мене іноді й виникали сумніви. Олег умів говорити так, що всі довкола його слухали з відкритим ротом.
Якось він прийшов до мене з проханням.
– Пане Іване, ви ж знаєте, як я кохаю Марусю. Ми хочемо разом почати нове життя, але потрібна допомога. Я знайшов квартиру. Трохи не вистачає – 500 тисяч гривень. Я поверну все до копійки, чесне слово. Це тимчасово.
На той момент його слова звучали переконливо. Маруся щебетала поруч, підтримувала його. Вона дивилась на нього з таким захопленням, що я просто не міг сказати ні. Та й аргумент був вагомий – молоді хочуть побудувати сімейне гніздечко. Ми з дружиною вирішили підтримати їх і передали Олегу 300 тисяч гривень. Решту він обіцяв знайти сам.
Після цього вони оголосили про заручини. Усі були щасливі. На святі Олег знову запевняв, що гроші поверне ще до весілля. Я навіть почав думати, що, можливо, помилявся у своїх сумнівах щодо нього. Він виглядав людиною з майбутнім, підприємливим і турботливим.
Але все пішло шкереберть, коли Маруся одного дня повернулася додому в сльозах.
– Тату, Олег зник… – промовила вона тремтячим голосом.
Спочатку я не зрозумів, що сталося. Чоловік просто пішов і більше не з’явився. Телефон відключений, адреса квартири – порожня. Усі документи – оформлені на нього. Я ще сподівався, що це якесь непорозуміння. Але ситуація почала прояснюватися.
Маруся, довіряючи своєму нареченому, підписала кілька документів, не вчитуючись у їхній зміст. Виявилося, що на її ім’я була зареєстрована компанія, через яку Олег проводив різні фінансові операції. Він взяв кілька кредитів, зняв гроші і зник, залишивши борги на мою доньку. Крім того, квартира, на яку ми давали гроші, так і не була придбана. Олег узагалі не планував її купувати.
Я ледве стримував гнів, але й звинувачувати доньку було важко. Вона кохала його і повністю довіряла. Її наївність дорого нам коштувала. Ми почали розбиратися в ситуації, але нас чекали ще більші сюрпризи.
Під час з’ясування обставин ми дізналися, що Олег мав серйозні борги ще до знайомства з Марусею. Він уже обманув кількох людей. Його “бізнес-ідеї” були лише прикриттям для махінацій.
Наша родина опинилася у важкій фінансовій ситуації. Гроші, які я відклав на майбутнє, зникли. Маруся залишилася з боргами і зруйнованими мріями про щасливе сімейне життя. Моя дружина постійно плакала, а я не міг знайти собі місця від гніву і провини. Як я міг не помітити, що цей чоловік – ось такий? Як дозволив йому обкрутити нас?
Що робити в такій ситуації? Ми вже звернулися до певних служб, але, зважаючи на відсутність документів про позику, наші шанси повернути гроші – мізерні. Ми не знаємо, де Олег, і чи зможемо коли-небудь отримати справедливість.
Чи могли б ми щось зробити по-іншому? Можливо, я мав наполягти на оформленні договору? Або взагалі не довіряти людині, яку знав не так давно? Я хочу застерегти інших від таких помилок. Довіряйте, але перевіряйте. Любов і гарні слова не повинні заміняти здоровий глузд.
Текст підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
