– Павло завжди мріяв про сина, а тут дівчинка, – розгублено сказала молода матуся. – Яка різниця? Ти повідом, а там сама побачиш, яка реакція буде. – Павло як тільки почув радісну новину, багато емоцій не проявив. – Дякую, кохана! Я передзвоню!, – і вимкнув телефон. – Ну ось, я що казала. Прийдеться звідси одразу ж до батьків їхати. Не прийме він мене з дочкою…
***
Христинка росла в досить забезпеченій сім’ї. Мама з татом просто обожнювали свою єдину дочку і всіляко її балували. Кращі гуртки, дорогий одяг і ексклюзивні іграшки… Христя росла трохи егоїстичною дитиною, яка просто обожнювала своїх батьків.
Коли дівчинка підросла і прийшов час думати про заміжжя, батько самостійно зайнявся питанням вибору майбутнього зятя. Христина особливо не раділа подібній затії, але і не суперечила. А який сенс? Все одно тато зробить по-своєму.
У батька був один давній знайомий, який успішно розвивав свій бізнес в декількох великих містах країни. У нього якраз підростав син Павло. Чим не партія для Христі? Ось тільки як сприйме такого жениха сама дівчина… Це питання залишалося загадкою.
Вперше Христина побачила Павла за столом на одній світській вечірці. Всі переживання батька як рукою зняло: дівчина закохалася в молодого перспективного бізнесмена по вуха. Через пів року вже відбулося весілля.
І все було добре: батьки з обох сторін допомагали матеріально, молоді жили у власній квартирі, Христина доучувалася в вузі, а Павло працював. Але раптом молода дружина почала засмучуватися. І приводу по факту не було! Навпаки, щастя. Адже Христина дізналася, що чекає дитину.
Всі навколо раділи і щосили придумували ім’я для малюка, а Христина мрачніла з кожним днем. Павло дуже сильно хотів сина. Мріяв, як гулятиме з ним в парку, грати в футбол, збирати конструктор. Свекор зі свекрухою навперебій купували різні подаруночки для майбутнього онука, а Христину тільки дратувала така пильна увага до її дитини.
На УЗД вона суворо заборонила говорити хто в них буде. Рідні поставилися з розумінням. Насправді Христина відчайдушно боялася стати мамою дочки. Їй здавалося, що чоловік просто кине її, якщо дізнається, що вона не змогла втілити його мрію про сина.
Всі дев’ять місяців минули легко. У визначений термін Павло відвіз свою дружину в пологовий будинок. І тут все й почалося.
Як тільки у Христини була така можливість, вона просила лікарів не повідомляти чоловікові, якщо у неї народитися дочка. Її вигуки повторювалися кожні п’ятнадцять хвилин. Спочатку лікарі жартували, потім спантеличені… Природно, за велінням випадку у Христі з’явилася дівчинка. Новоспечена мама гірко плакала, не піддаючись ні чиїм проханням. Акушерки махнули рукою і відвезли її в палату.
Сусідкою по палаті Христини була красуня Люба. Вона ставала мамою вже четвертий раз. Вдома на неї чекав чоловік і троє чарівних синів. Але вона все своє усвідомлене життя мріяла про дочку. І ось вони з чоловіком вирішили спробувати останній раз. І знову осічка. Любава сумно ходила по палаті, похитуючи пухленького Дмитрика. І тут Христі прийшла в голову ідея:
– Любо, я тебе прошу, давай поміняємося дітьми! Адже ти завжди мріяла про дівчинку – бери мою! А я твого сина виховаю. Не можу я чоловікові зізнатися, що я йому дочку на світ привела… – вже зі сльозами відчаю вигукнула останню фразу Христина.
– Яка ж ти молода і дурненька! – посміхнулася Люба і погладила Христину по голові. – Адже немає різниці дівчинка у тебе або хлопчик. Своя дитина – найбажаніша і найулюбленіша для матері. Повір! А якщо чоловік не хоче від тебе дочку, то і син з тобою йому не дуже й потрібен! Запам’ятай це!
Христя витерла сльози, взяла на руки свою дитину і сказала Любі:
– Дякую тобі! Вибач, що звернулася до тебе з такою пропозицією.
– Та все нормально! Он у мене чоловік теж “образився”, як почув, що пацан. Зате молодші щасливі! Он, уже дзвонив і вибачався, вже в сюди мчить. А ти своєму соколу подзвонила? Він взагалі в курсі, що маля вже у тебе на руках?
– Ой, точно! – схаменулася Христина і взяла в руки телефон. – Алло, Павлику! Все минуло. Вітаю, у тебе дочка…
– Дякую рідна! Я передзвоню! – і на цьому розмова закінчилася.
– Дивно! – знизала плечима Христя. – Про розлучення нічого не сказав. Звідки.
– Так все налагодиться! – посміхнулася Любава.
Павло передзвонив через три години. За цей час Христина вже остаточно прийняла рішення, що якщо він не прийме її з донькою, то вона повернеться жити до батьків. Про це Христя вже встигла повідомити мамі, яка довго реготала.
– Люба, виглянь у вікно! – попросив чоловік.
На будинку перед пологовим будинком висів величезний плакат з фотографією Павла і Христі. На ньому був яскравий напис “Кохана, дякую за дочку!”
Христя просто дар мови втратила від побаченого. У свідомість її повернула Люба.
– Дивись, яка краса. А ти говорила, що дочки не хотів… – засміялася вона.
– Як дочки не хоче? – запитав Павло, який як раз зайшов в палату.
– Ну ти ж завжди хотів сина. Ось я і подумала, що якщо я народжу доньку, то ти мене з дому виженеш. – засміялася Христина.
– Так навіщо мені тебе виганяти? Я ж можу тебе ще раз в пологовий будинок відправити. Тепер за хлопчиком! – посміхнувся Павло.
– От і славно! – зраділа Люба. – А то тут твоя дружина вже дітей твоїх роздає направо і наліво.
– Ну ти даєш! – розсміявся Павло. А через два роки Христина народила йому такого бажаного хлопчика, і не одного, а відразу ж двох. Але це вже зовсім інша історія.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
