fbpx

Перебралися ми з Ірпеня в Чернівці і тепер живемо в одному місті зі свекрухою, ще й в сусідніх квартирах. Так пощастило, що орендували двушку на одному сходовому майданчику з батьками чоловіка. Десь місяць тому в обід до нас додому забігла свекруха, кинула на стіл пакет із фаршем і пішла назад на роботу. Я готувала і обід, і вечерю на дві родини. І всіх все влаштовувало до цього випадку

Перебралися ми з Ірпеня в Чернівці і тепер живемо в одному місті зі свекрухою, ще й в сусідніх квартирах. Так пощастило, що орендували двушку на одному сходовому майданчику з батьками чоловіка.

Мама чоловіка все думає, що ми біднесенькі.

Вчора, у п’ятницю, в обід до нас додому забігла свекруха, кинула на стіл пакет із фаршем і пішла назад на роботу.

Коли ми переїхали, свекруха одразу постаралася зробити з себе господиню в нашому будинку. Я спочатку не звертала увагу – не до того було. Стільки всього навалилося!

У будні дні свекруха поверталася з роботи раніше за нас із Дімою і приходила в нашу квартиру, бо ми їй дали дублікат ключів про всяк випадок. Вона готувала вечерю, і ввечері ми збиралися разом за столом у нас, вони зі свекром взяли моду приходити щодня.

А на вихідних у Галини Іванівни інший підробіток, тому кухнею завідувала я: готувала і обід, і вечерю на дві родини. І всіх все влаштовувало до недавнього випадку.

Місяць тому в обід до нас додому забігла свекруха, кинула на стіл пакет із фаршем і пішла назад на роботу. Я вже готувала страви на вечерю, тому поклала фарш у морозилку, щоб він не зіпсувався. Начебто все логічно, правда? Але ввечері свекруха влаштувала сцену, бо вона, бачите, збиралася готувати котлети. А тепер нема з чого, тому що я посміла торкнутися до її фаршу.

Якби вона просто попередила мене заздалегідь, я нічого не робила б. Але натомість вона почала кричати на мене і говорити, що я не маю права чіпати її речі чи їжу.

З того часу я не торкалася ні до чого, що належало їй. Та й розмовляти з нею намагалася рідко, за потребою.

Після того випадку минув місяць, наближався ювілей свекрухи. До дня народження вона купила дорогу форель, хотіла здивувати гостей-родичів. Вона так пишалася своєю покупкою, що просто всі вуха продзижчала нам із Дімою.

Напередодні Галина Іванівна готувалась до приходу гостей. Я допомагала їй, робила все, що вона просила.

Увечері пішла спати, а вночі вийшла на кухню, щоби попити води. Дивлюся, на нашому столі лежить та сама риба. Спочатку я хотіла покласти її в холодильник, щоб вона не зіпсувалась. Але потім подумала, що цей етап ми вже проходили… Тим паче свекруха могла форель засолити чи щось таке.

Загалом, я нічого не чіпала і пішла далі спати. А вранці прокинулася від криків мами чоловіка: “Діма, моя риба зіпсувалася! Що ж тепер робити?!”

Мій терпець урвався, коли свекруха сказала, що, мовляв, невже я не могла покласти форель у холодильник. Вона звинуватила мене у тому, що я не зробила це спеціально!

Я відразу сказала чоловіку, що це життя і ходіння на дві квартири мене не влаштовує, або живемо як нормальна сім’я або розлучення.

Дякую Дімі, він мене зрозумів і швидко вирішив цю проблему. Зараз ми зі свекрами спілкуємося мінімум, переїхали в інший район міста. Стало так спокійно!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page