Ми з Германом одружилися, коли мені було 25, а йому 29 років.
Ми жили окремо, хоча я так не вважаю, бо чоловік без кінця був у своїх батьків і приносив плітки на хвості, виявилося, що мій чоловік мамин синочок.
А зараз я взагалі не знаю, чи мені не пощастило в сімейному житті, або це тимчасові труднощі?
Що найцікавіше, не заладилося у мене не з його родиною взагалі, а саме зі свекрухою. Я ніколи і не думала дружити, розкривати перед нею свою душу, не вважала за потрібне. Ми спілкувалися тільки у свята, я не хотіла зближуватися, тримала дистанцію, зайвого не говорила. Але мабуть саме це свекрусі Валентині Павлівні і не давало спокою. Вона хотіла керувати нашими відносинами, знати кожен крок, контролювати кожну копійку, яку ми витратимо, і весь час змагалася зі мною. Мовляв, вона така ділова і чоловік у неї недолугий, а у нас – навпаки, я сижу і чекаю, що Герман мене забезпечить.
Валентина Павлівна почала мені мститися через чоловіка. Спочатку робила все приховано, з кожним днем у нас з Германом погіршувалися стосунки, але я не розуміла, в чому справа, чому так відбувається. На устах у чоловіка постійно були розмови про матір, батька, що вони кращі за мене, вищі за статусом. Мене це трохи зачіпало, бо я теж жінка, я його дружина, та ще й мати його дитини!
Перед народженням нашого синочка Валентина Павалівна вирішила відправити мого чоловіка на заробітки за кордон.
– Герман повинен поїхати і заробити вам на житло, скільки можна орендувати. А ти почекаєш з малим, ми будемо допомагати по можливості.
Ніхто мені. окрім моєї мами, не допомогав. І в результаті все стало тільки гірше.
Герман не так вже й багато заробив, а в родині у нас настав справжній крах, свекруха ще більше озлобилася. Вона скористалася моментом, поки ми були на відстані, і налаштовувала весь той час сина проти мене.
І ось я зараз з дитиною у батьків, а мій чоловік все кидається між двох вогнів, не знає, чию сторону прийняти.
Дзвонить Герман мені все рідше і рідше, якщо бачимося, то обов’язково сваримося, він висловлює невдоволення, все, що йому наговорила мати, він передає мені, але в той же час прикриває своїх близьких, не розповідає, чи вони взагалі про нас з дитиною згадують.
Грошей теж не дає, ставить умови, мовляв, якщо повернуся до нього, то буде забезпечувати. А я точно знаю, що його мати і молодші брати чекають з відкритим ротом, коли їм покладуть енну суму грошей, що і робив мій чоловік раніше. На цей рахунок я теж обурилася, тому що на собі економила все до копійки і вважаю, що у нас своя родина і відповідно бюджет свій має бути.
Герман сподівається, що я повернуся, але при цьому не робить ніяких кроків, тільки дорікає, а свекруха теж чекає, що я повернуся сама. Але я так не хочу, я вважаю це приниженням. Чоловік сам мене має повернути, якщо ми йому потрібні. І потім, я його не розумію. Мені він говорить, що він звик без мене, дитину він наче любить, але особливо в нього не вкладає ні уваги, ні грошей. Каже, що йому добре без мене і йому потрібна дружина простіша, а через деякий час вже говорить, чому я сиджу у батьків своїх і сподіваюся на якесь диво, замість того, щоб повернутися і жити сім’єю.
Допоможіть порадою, бо не можу розібратися. Я не розумію, чого мій чоловік і свекруха хочуть. Вони мене пошарпали досить, але мені шкода дитину в цій ситуації.
Вони чекають, щоб я сама прийшла і вклонилася до них, але моя гордість не дозволяє, тай батьки проти. Як бути, що робити? Розлучатися? Але тоді син буде рости без батькам, а хлопчикам чоловіче виховання дуже потрібне. Але чи будемо ми щасливі з Германом?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, freepik.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
