fbpx

Перед самим Новим роком я приїхав з передової додому. Кажу Вікторії, давай усі кошти перерахуємо. Я до грошей, а там ні копійки. За моїми приблизними підрахунками, там мало б бути більше півтора мільйона. Довго не думаючи я викликав певні служби, і лише після їх візиту, Вікторія призналася мені, куди поділа всі важко зароблені мною кошти. Я б і слова не сказав, якби дружина потратила їх на дітей, але ж ні – на вітер!

Перед самим Новим роком я приїхав з передової додому. Кажу Вікторії, давай усі кошти перерахуємо. Я до грошей, а там ні копійки.

Я б і слова не сказав, якби дружина потратила ці гроші на дітей, але ж ні – на вітер!

Доброго вечора, дорогі слухачі!

Навіть не знаю з чого почати свою історію, тому почну, як то кажуть, з початку.

Зі своєю дружиною Вікторією ми почали зустрічатися ще під час навчання. Вона кругла сирота.

Прожили разом майже 12 років. За цей час Боженька подарував нам двійко діточок, і на даний час Віка при надії втретє.

Я виконував усі її забаганки, усе що Вікторія хотіла, будь то день чи ніч. Для цієї жінки я міг дістати зірку з неба, все, лиш би моя кохана була щаслива.

Ще задовго до повномасштабного вторгнення я почав збирати кошти. Сума була не маленька, назбирав 11 тис доларів. За ці гроші ми вирішили придбати автівку, про яку давно мріяли.

Та 24 лютого в наше щасливе і мирне життя увірвались сусіди. Я без вагань став на захист нашої Батьківщини.

Вікторія прекрасно знала, що я не буду стояти осторонь, коли зазіхають на нашу неньку Україну.

Так, всяке було, і в госпіталі прийшлось полежати, але після одужання я знову рвався до побратимів. Ми стали ніби одна сім’я.

Я був у найгарячіших точках. Через що мені довелось пройти, знають лише побратими і Всевишній.

Всю зарплату до копійки я відправляв дружині, собі залишав лише на найнеобхідніше. Також під час кожної телефонної розмови я наголошував Вікторії, щоб вона гроші на вітер не пускала. Щоб брала для дітей, що потрібно купляла, а решту переводила в долари.

Перед самим Новим роком я приїхав додому на два дні. Кажу Вікторії, давай всі гроші перерахуємо. Я до коштів, а там ні копійки. За моїми приблизними підрахунками там мало б бути більше півтора мільйона.

Довго не думаючи я викликав людей “при пагонах”, і лише після їх візиту Вікторія призналася мені, куди поділа всі важко зароблені мною кошти.

Виявляється, все до копійки моя благовірна потратила… важко про це навіть писати – на ігри… Більш того, Вікторія ще й кредитів набралася і людям по 20 тис гривень винна. Також з дому зникло все золото: сережки, каблучки і навіть обручка опинилася в ломбарді.

І ось що мене найбільше дивує. Вікторія прекрасно знала, де я знаходжусь, що кожного дня ми буквально прощалися з життям. Ми не знали, що нас чекає.

І в дружини піднялась рука з такою легкістю потратити ці гроші. Вона пускала на вітер кожного дня по дві тисячі доларів.

Як людина, жінка, яка знаходиться на восьмому місяці, могла таке вчинити? Вікторія приїжджала до мене, ми планували наше спільне майбутнє після нашої Перемоги. Як?

Ці гроші зароблені важким трудом. Я б ще змирився, якби вона потратила усе до копійки на дітей, але ж ні – на вітер…

Як тепер з усім цим жити? Як пробачити і забути?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page