Перед весілля мама завела мене до одної сільської бабусі. – Олю, все це правда. Я колись також до неї навідувалася. Все збулося. Я не знаю як це працює, але в її словах щось є, – сказала мама. В мене були деякі сумніви щодо Василя, тому й погодилася. Я ніколи не забуду той стан, з яким я поверталася додому. І так, все справді збулось і в моєму випадку
– Василю, ти насправді вважаєш, що таке життя для мене? – спитала я, намагаючись не підвищувати голосу, але слова самі зірвалися з обуренням. – Ти хоч раз задумався, чого хочу я? Чи це завжди буде «ти мені, а я – сім’ї»?
Він лише зітхнув і похитав головою.
– Олю, я даю тобі все. Працювати не потрібно – я забезпечу. Житло буде. Діти будуть рости у достатку. Що ще жінці треба?
Це був той момент, коли я зрозуміла, що наше бачення спільного майбутнього не просто різне, а абсолютно протилежне. Але тоді я ще не знала, що наважуся на те, що змінить усе моє життя.
Ще з дитинства мама часто розповідала про одну знайому ворожку. Та була не лише вмілою знахаркою, а й робила обереги, і славилася своїми передбаченнями. Мама казала, що все, що та жінка напророкувала, збувалося. Тому, коли я розповіла їй про своє сум’яття щодо шлюбу з Василем, мама одразу запропонувала піти до цієї жінки.
– Олю, не впирайся. Підемо, послухаємо, що вона скаже. Ти нічого не втрачаєш, – наполягала мама.
Я скептично поставилася до цієї ідеї, але погодилася. Ми пішли. Жінка, що прийняла нас, виглядала, як звичайна сільська бабуся, але її проникливий погляд одразу привернув увагу. Вона довго розкладала якісь карти, дивилася на мене і нарешті заговорила.
– У тебе два шляхи, дитино. Один – легкий, з квітами і комфортом. Там тебе носитимуть на руках, але… це ілюзія. Другий – важкий, кам’янистий, але там буде справжня радість і щирість. Ти сама обереш, але знай: те, що виглядає легким, може виявитися пасткою.
Мама за моєю спиною захоплено плескала в долоні, уявляючи, як я житиму з Василем, багатим і успішним. Але я виходила з тієї хатини зовсім іншою людиною. Її слова про «ілюзію» та «пастку» глибоко засіли в моїй голові.
Наступні кілька тижнів були для мене найважчими. Василь, впевнений у своєму майбутньому, будував плани, обирав меблі для майбутнього будинку за кордоном і навіть почав вчити мене, як маю поводитися на прийомах. «Ти будеш ідеальною дружиною дипломата», – говорив він з гордістю. Але мені ставало дедалі нестерпніше.
Остаточно все вирішилося, коли я випадково потрапила на лекцію одного місцевого активіста, який розповідав про те, як змінювати світ навколо себе. Ці люди, яких я там зустріла, були справжніми – щирими, відкритими і впертими у своєму прагненні до кращого. Я відчула, що ось тут – моє місце, а не серед вишуканих обідів і штучних посмішок.
Коли я сказала Василеві, що не хочу виходити за нього, він не розумів. Розлютився. Назвав мене наївною і нерозумною.
– Олю, ти жартуєш! Ти відмовляєшся від такого життя? Від мене? Це буде найбільша помилка твого життя, – вигукував він, не приховуючи свого гніву.
Я не слухала. Я знала, що правильно чиню. Важко було пояснити родині, друзям, усім, хто бачив у Василеві ідеального нареченого. «Як ти можеш так знехтувати своїм майбутнім?» – питали вони.
Майбутнє справді стало непростим. Мій новий чоловік, Тарас, був активістом, якого навіть судили. Ми жили скромно, працювали багато, але наше життя було наповнене змістом. Ми боролися за справедливість, допомагали іншим і виховували двох дітей у любові та взаємній підтримці.
Іноді я сумнівалася, чи правильно зробила вибір. Особливо в ті моменти, коли чула про Василя, який став впливовою людиною. Він одружився, жив розкішно. Але коли я згадувала його слова про те, як я маю «забути про дурниці» і займатися «корисними речами», усі сумніви зникали.
Зараз, коли мені 54, я знаю одне: жити треба так, як підказує серце. Жоден комфорт не замінить щирості й справжньої радості.
А як ви думаєте, чи варто було мені обирати складний, але справжній шлях? Чи, можливо, легкість і розкіш мають більше сенсу?
Текст підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
