Перед весіллям моєї подруги, ми завезли Дмитрика до свекрухи. Я довго вагалася з цим питанням. Але чоловік заспокоїв. – Мама чотирьох нас виростила. Не хвилюйся. – Якраз це мене і лякало, але від безвиході – погодилася. Сину півтора року. Перед тим як відвозити я “добряче підготувалася”. І ви знаєте, це був перший і останній раз. Більше такої помилки в житті не зроблю. Краще б ним на це весілля поїхав…
Нашому Дмитрику півтори рочки. Живемо з чоловіком в обласному центрі, у своїй квартирі. Мої батьки живуть в селі, і вже доволі старенькі, тому про те, щоб залишити онука їм, навіть мови нема. А ось свекруха моя мешкає в районному центрі.
Ми ще жодного разу не залишали синочка на когось, але тут нас з Василем запросили на весілля, яке мало відбутися в Карпатах. Тягти туди півторарічну дитину я не хотіла, але й відмовлятися від “весілля року”, я також не хотіла. Заміж виходила моя найкраща подруга, і вони неймовірно багаті.
– Привозьте Дмитрика до нас!, – сказала свекруха. – Що ми за дитям декілька днів не приглянемо!
Перед тим як відвести до них сина я списала пів зошита. Там було все, що можна і не можна.
Щоб ви розуміли, там були розділи по годівлі, прогулянці, іграх, одязі, гігієні і, ясна річ, зі сну.
Там було зазначено, як варити кашу, компот, окремим пунктом було прописано, що йому точно не можна їсти, навіть якщо “Дмитрик хоче, “а що такого”, “банан ще нікому не зашкодив” і т.д
Я написала, які слова Дмитрик знає, що можна просити показати на картинках, яких звірів він вміє зображати. “Ось ненормальна” – скажете ви, начебто, так, але ніколи не знаєш, що придумає твоя свекруха.
Таким чином я просто хотіла перестрахуватися.
Ось ми з Василем привезли дитину і вручили до неї інструкцію. А далі справа, мабуть, була так: інструкцію відкрили і… закрили.
– Ой, діду, та ну його цю писанину. Закривай зошита. Самі впораємось! Ми ж своїх чотирьох дітей виростили, цього не виростимо абияк?!
Решту часу Дмитрик Бігав по квартирі як неприкаяний, під заборони бабусі “ой людоньки! Він впаде! Не ходи туди! Ай, зараз луснешся! Ой, небезпечно! Ох, впадеш! Закрийте балконні двері, не йди туди! Прибери це!”. Годували його всім тим, що їли самі.
– Він вже дорослий. Нехай звикає до нормальної їжі.
Але найголовніше, його не вкладали спати. Нехай поїсть краще, яке спати, коли стільки їжі?! Дома такого не буде.
Їжа сама себе не з’їсть! Одним словом, режим зрушився на 2 години і це з довготривалим укладанням з елементами анімаційної шоу-програми.
Більше я на таку уловку не попадусь. Краще з собою візьму…
А ви часто залишаєте свої чад свекрусі? Вона враховує ваші побажання чи все робить як хоче?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
