fbpx
життєві історії
Переступивши поріг квартири свекруха сказала. – Сама винна! А чого ти хотіла? Ти ж тільки дітьми й займалася, а чоловікам увага потрібна. Ось він і знайшов її на стороні. – А ви що, все знали, Наталя Петрівна? Знали, що у Дмитра є інша жінка і навіть дитина, і нічого мені не сказали? – Не говори небилиць. І взагалі, забудь мого сина. Він і так з тобою стільки років змарнував

Переступивши поріг квартири свекруха сказала. – Сама винна! А чого ти хотіла? Ти ж тільки дітьми й займалася, а чоловікам увага потрібна. Ось він і знайшов її на стороні. – А ви що, все знали, Наталя Петрівна? Знали, що у Дмитра є інша жінка і навіть дитина, і нічого мені не сказали? – Не говори небилиць. І взагалі, забудь мого сина. Він і так з тобою стільки років змарнував.

Нова жінка приїхала до селища нещодавно, її ніхто не знав. Купила будинок, привезла дітей та оформила до школи, а сама почала торгувати у місцевому магазині. Усміхнена, гарна, ще й без чоловіка. Олена не поспішала ділитися з усіма своєю життєвою історією, щоби не плювали в душу.

Вийшла вона заміж у 18 років. З Дмитром вони довго зустрічалися, тож ніхто не був проти раннього шлюбу. Дівчина була господарською, шанобливо ставилася до батьків чоловіка, її любили.

Практично відразу після весілля мами Олени не стало, і молодята переїхали до її квартири. Дівчина ще вчилася, як і її чоловік. З дітьми не поспішали, хотіли закінчити навчання та на ноги встати. Підробітками не зневажали, адже на одну стипендію не розженешся. Олена продавщицею працювала, а Дмитро — вантажником. Після роботи разом і побутом займалися та відпочивали. Вони обоє любили одне одного, тому ділили всі негаразди та радості.

Олена закінчила технікум та отримала перспективну посаду у великому торговому центрі. Дмитро заробляв менше, і це його злило. Крім цього, за кілька місяців дівчина дізналася, що чекає дитину. Вона розуміла, що її кар’єрі настав кінець.

– Люба, може, не час? Ми не зможемо забезпечувати дитину, поки я навчаюсь, — сказав Дмитро.

–  Ти на що натякаєш? Це ж не по Божому! Дах над головою є, впораємося. Я не вимоглива, та й допомога буде.

Згодом він заспокоївся. Олена запропонувала начальству перевести її на дистанційну роботу. Оскільки вона була цінним кадром, їй дозволили бухгалтерію вести після появи сина з дому. Було важко, але свекруха їй допомагала. Вона гуляла з онуком, годувала, спати клала. Як тільки Данилко пішов у ясла, Олена знову зрозуміла, що при надії.

Дмитру вона боялася говорити – він якраз дипломну роботу писав. У день коли він отримав диплом, вона повідомила йому радісну новину, але він лише засмутився. Вона списала це на втому, адже не хотіла навіть думати, що чоловік не радий поповненню. Дитиною він не займався, знаходив відмовки і часто йшов з дому.

Поки Олена розривалася між роботою та материнськими обов’язками, її коханий доріс до керуючого. Він часто їздив у відрядження, та й взагалі почував себе вільним птахом. Дмитро віддалився від дружини, вона це відчувала і навіть скаржилася його матері.

– Олено, ти не скаржся, а дякуй йому, що гроші в будинок приносить. Ти сама у всьому винна, він в тебе дітей не просив. Дмитро молодий, йому хочеться розвиватись, а не в чотирьох стінах сидіти. Приведи себе в порядок, кар’єру побудуй, дітей у сад влаштуй, тоді все й налагодиться. А поки що мовчи.

Олена розуміла, що сперечатися не варто, адже так вона лише втратить чоловіка. Вона сходила до салону краси, купила нову сукню та почала займатися спортом. Чоловік помітив перетворення дружини і одразу ж засипав компліментами. Нова хвиля кохання заспокоїла Олену. Начебто все стало на свої місця.

Коли старший син пішов до першого класу, Олена залишилася без роботи. Директор утомився терпіти її вічні декрети. Вона не сумувала, виходила в магазин на нічну зміну, а подекуди підміняла і вдень. Чоловік все частіше почав пропадати, та й розмовляв він із дружиною якось холодно.

Вона відчувала, що жіноче щастя руйнується. Все таємне стає явним – одного разу чоловік зателефонував і сказав.

– Вибач. Я давно живу на дві родини, у мене є дочка та кохана жінка. Я подам на розлучення, з аліментами не буде проблем, а з рештою ти сама справляйся.

Олена хотіла щоб весь світ знав про її стан. Діти відчували, що їй погано, тому добре поводилися. Наступного дня вона попросила свекруху на кілька днів взяти до себе онуків, щоб вона розібралася, що робити далі.

Переступивши поріг квартири, родичка сказала:

– Сама винна. Ти займалася лише дітьми, про чоловіка забула. Я візьму онуків тільки у вихідні, а далі ти якось сама. Не намагайся його повернути, дай Дмитру пожити нормальним життям.

– Ви знали про це? — перепитала Олена.

– Так.

Діти не були прив’язані до батька, тож навіть не помітили його зникнення. Олена змінила місце роботи, та й жила за ті накопичення, які відкладала ще в шлюбі. Зі свекрухою стосунки зіпсувалися.

У доньки почалися проблеми зі здоров’ям, лікарі порадили переїхати до села. Свекруха стверджувала, що у недузі винна Олена — мало гуляла, багато працювала. Але вона себе не звинувачувала. Вона продала квартиру і знайшла у селі будинок. Адреса нову вона нікому не говорила, а навіщо?

За рік життя у селищі донька стала краще почуватися. Діти про тата не згадують, живуть безтурботним життям та активно розвиваються.

Тому вона не пускає тепер нікого ні в серце, ні в душу.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!