Переїхала до нас в Луцьк родина наших родичів з Запорізької області, оселилися у моїх свекрів, яку ми їм допомогли знайти. У них теж дитина, і ось вони прямо вимагають, аби ми віддали їм непотрібні речі.
Нашій із чоловіком дитині вже 2 роки. Не буду називати наші імене, це не має значення. Так ось. Коли я тільки дізналася, що стану мамою, моя мама та сім’я чоловіка скинулися грошима (великі суми), щоб нам фінансово допомогти. Ремонт, підгузки, дитяче харчування та інше.
Свекор навіть пропонував відкласти гроші, щоб мені потім з’їздити на відпочинок. Це, звичайно, дуже мило з його боку, але, як на мене, не досить серйозно.
Оскільки ми з чоловіком і самі працювали, якийсь стартовий капітал у нас був. І ми вирішили вчинити так: подаровані батьками гроші покласти на депозит, а ті, які були на руках, витрачати на дитину та життя. Тобто жодних відпочинків, ремонтів та іншого.
Нам здавалося і досі так здається, що малюкові якось начхати на шпалери, що відклеїлися в одному місці, або на кілька плям на стелі. Сказано – зроблено. Закупилися підгузками, купили ліжечко, візок, купу дитячих речей. І що ви думаєте? Все поки що дуже добре. Нам всього вистачає, а чоловік не бігає магазинами за останньою баночкою дитячого харчування.
Тепер таке. Півроку тому сестра чоловіка, яка мешкала в Запоріжжі, теж опинилася при надії. Батьки її чоловіка та мої свекор зі свекрухою цього разу теж не пошкодували грошей – дали молодій сім’ї пристойно. Вийшла, як я чула, десь така сама сума, що й нам.
І що ви думаєте? зовиця з чоловіком злітали в Єгипет недавно! Через Польщу, звичайно, а це тепер виходить ще дорожче. Ну, зате, добре провели час перед появою малюка.
Деяку частину грошей вони залишили. Але… Ви були недавно в Єгипті? Там можна за пару днів рідну квартиру залишити із сьогоднішніми цінами. Але моя історія не про це.
Нещодавно я виставила ліжечко малого на Інтернет-сайт з продажу побутових речей. Ми його брали якісне дуже. Там навіть подряпин не було, не те щоб тріщин чи ще чогось. До справи вирішили підійти грунтовно: виставили цінник на 10 % менше за оригінальну ціну, щоб був маневр для торгу. І ось так, не поспішаючи, вирішили продавати.
Ну а мій чоловік, треба сказати, той ще хвалько, от і розповів матері, які ми розумні. І річ, виходить, якісну для дитини взяли та продаємо її зараз практично за ті самі гроші.
Ось тут і почалося. Навперебій почали дзвонити мама та свекруха, щоб дізнатися, як у нас справи і що нового.
Потім посипалися пропозиції продати сестрі чоловіка «старе ліжко» за третину ціни, а потім дійшло до того, що взагалі непогано б просто так віддати, адже вони в такому скрутному становищі.
«Ні, ну за вантажне таксі нехай вони платять. Хоча… Ну, хто бере гроші за доставку подарунків. Може, ви їм і таксі сплатите, га?» – сказала мені кілька днів тому свекруха.
Я особисто в осад випала від такої простоти. З чого б це я маю віддавати недешеве дитяче ліжечко свого сина, якщо на виручені від нього гроші в мене вже є плани? І вони стосуються знов-таки моєї дитини!
Коли вони мали можливість, вони нею скористалися, як вважали за потрібне – поїхали реласкувати замість подумати про майбутнє. Чому мене це має тепер хвилювати?!
А чоловік взагалі вирішив не втручатися у ці розбірки, йому байдуже. Каже:
– Я, як чоловік, все одно виявлюся не правий. Так нехай я буду не правий зараз і зовсім ні про що не думатиму, чим сперечатимуся з ріднею і так само буду неправий. Хочеш – продавай ліжечко далі, а хочеш – віддавай.
Як бачите, мені спертися нема на кого. Ось тому я звертаюсь до вашої аудиторії. Допоможіть порадою. Ми, звичайно, від цієї ситуації не збідніємо, але тут уже справа принципу: треба залишатися при своїй думці. Чи ні й родичі праві?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
