Переїхала я недавно з донечкою з Одещини до мами на Прикарпаття. Чоловік захищає Україну, а нам там дуже тривожно. Але життя моєї мами мене просто підкосило й поставило в ступор! Як так можна!
До чого призводить постійний бардак у квартирі і як перемогти його поодинці, якщо родичі не допомагають із прибиранням? Саме про це редакція “Так просто!” пропонує поговорити сьогодні.
Мама в мене вже літня, бо народила мене в 38 рків, але це ж не виправдання!
Багато знайомих сміються з моєї проблеми, вважаючи, що я придумала її на порожньому місці. Втім, у тій ситуації, яка склалася, вони й проблеми особливо не бачать.
Мені ж просто неймовірно неприємно перебувати у маминому будинку, адже рівень чистоти в ньому мало не на нулі!
Вся справа в тому, що, скільки б я не прибирала з моменту, як ми приїхали два місяці тому, всі мої зусилля все одно зводяться нанівець. І жодна частота прибирання не допомагає виправити цю ситуацію.
Виявилося, що мама справжній Плюшкін.
Я змирилася з тим, що прибирання тепер повністю лежить на мені. Але віднедавна проводити його стало неможливо. Як тільки я збираюся позбутися непотрібного мотлоху, мама закочує сценеу. Зрештою, я просто здаюся, а будинок і далі заповнюється сміттям!
Я вже не знаю, що робити. Продовжувати жити у постійному безладді я не можу і не хочу, дочка теж постійно жаліється на бардак і неприємні запахи від бабусиного хламу,а переїхати поки що на оренду не маю можливості, а додому повертатися дуже лячно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя