fbpx
життєві історії
Переїзд баби Стефи, з міста до села, відбувся практично на моїх очах. Хатинка старенька, але досить охайненька, а бабуся, незважаючи на поважний вік, доволі енергійна. Довго її діти та онуки не засиджувалися. Допомогли порозставляти старенькій речі, і поїхали, на прощання сказавши, що часто навідуватись не будуть, оскільки всі зайняті. Я ж то розумів, привезли матір, бо усім в місті заважала. Та перший їх приїзд, не те слово – здивував!

Переїзд баби Стефи, з міста до села, відбувся практично на моїх очах. Хатинка старенька, але досить охайненька, а бабуся, незважаючи на поважний вік, доволі енергійна. Довго її діти та онуки не засиджувалися. Допомогли порозставляти старенькій речі, і поїхали, на прощання сказавши, що часто навідуватись не будуть, оскільки всі зайняті. Я ж то розумів, привезли матір, бо усім в місті заважала. Та перший їх приїзд, не те слово – здивував!

Мій дідусь живе у Чернігівській області. В його село недавно переїхала літня жінка і стала його сусідкою.

Баба Стефа приїхала з дітьми, але як виявилось, вони купили їй тут будинок, щоб вона їм не заважала в місті. Бабуся мала хворобливий вигляд, а на вигляд їй було близько 70. Рідні думали, що бабуся довго тут не протягне й сказали, що повернуться через рік. Насправді, купити будинок в селі попросила сама баба Стефа, оскільки розуміла, що в місті вона зайва.

Минув рік, а бабуся все краще і краще себе почуває. Приїхавши, діти побачили, що старенька стала активною й енергійною. Вона облагородила територію навколо будинку, посадила город: помідори, огірки, фрукти.

Діти гостювали місяць й вирішили, що приїдуть ще через рік. Цей час промайнув швидко. Бабуся встановила теплицю, почала продавати ці овочі біля дороги (поруч траса). На диво, справи в баби Стефи йшли досить добре. Рідні залишилися у неї ще на кілька тижнів й поїхали з думками, що бабуся ще довго не протягне.

З кожним роком бабусі ставало все краще і краще, бізнес процвітає. На той час вже й мала постійних клієнтів. Жінка вже й подружилася з жителями села, її всі знають і люблять.

Якщо їй важко, усі залюбки допомагають, адже яка ж вона привітна! А діти й надалі приїжджають лише раз на рік, щоб подивитися в якому стані мати. Ніщо так не лікує, як свіже повітря й природа!

І я думаю, бабуся про це добре знала.

Якби ж то ще й рідні люди більше підтримували…

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page