Три роки тому я вийшла заміж за Діму. Мріяла, як і всі дівчата. прожити все життя разом з одним коханим чоловіком. Та не так сталося, як гадалося. Тепер я вільна жінка.
Перша дикість сталася одразу після весілля. Нова мама заявила, що дітей нам заводити рано. А потім понеслося як снігова грудка: свекруха влазила в наше життя, втручалася буквально у всі його аспекти.
Марина Олександрівна проводила інспекцію нашої шафи та холодильника, забирала гладити сорочки чоловіка і всі речі, купувала синочку одяг, шкарпетки, білизну на свій смак.
Мене почала дратувати слабохарактерність моєї «кам’яної стіни», але я ще терпіла, чекала, що щось зміниться.
Цієї весни ми вирішили відпочити тиждень в Карпатах, бо тільки працювали й працювали весь час, я дуже втомилася, адже ше й при надії. Замовили не дуже дорогі апартаменти серед гір, поїхали.
Мама Дмитра слізно впросила нас заглянути до них дорогою і запропонувала перекусити, щоб не зупинятися в забігайлівках. Звичайно, ми погодилися.
Після порції порад батьки чоловіка принесли для нього 1 чашку кави, 1 тарілку омлету та 1 шматок пирога, свіжу полуницю, а мені запропонували помити за ним посуд. Апогеєм ситуації стало те, що чоловік сів до столу і, сумно поглядаючи на мене, з’їв сніданок.
На відпочинок поїхала я сама. Місяць тому з моєї ініціативи ми розлучилися. А дитинку я виховаю, і він чи вона не буде таким, як його тато й родичі з боку мого колишнього чоловіка.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
