Я дуже здивований тим, що моя дружина не вміє готувати навіть елементарної їжі. До шлюбу ми харчувалися поза домом або у матері. Спроби Юлі – неїстівні, я ж також не дуже в цьому спеціаліст. Мої кулінарні здібності закінчуються на яєшні. Тим не менш, я вважаю, що саме Юля повинна терміново щось з цим робити. Інакше, на канапках і куплених пельменях ми довго не протягнемо
Моя красива та розумна новоспечена дружинонька Юля, якій вже двадцять шість років, не вміє зовсім готувати.
Якщо вона і простоїть на кухні дві годинки у фартушку, то ці страви просто не їстівні. Але найцікавіше в тому, що у цьому вона мені призналася лише після весілля.
– Я не люблю готувати. Для мене це справжнє випробування, – каже мені Юля.
В результаті ми їмо хліб на вечерю з тим, що знаходимо в холодильнику, і я дуже незадоволений таким життям.
В мене до жінок єдине питання. Як мені навчити дружину готувати?
До того, як я зробив пропозицію Юлі, ми зустрічалися майже рік, і весь цей час зустрічалися на вулиці. Вона жила в іншому районі, тому ми зазвичай ходили в ресторани.
Я точно не хотів, щоб вона готувала для мене вдома, коли у нас було так мало часу один для одного. Іноді ми готували сніданок, який складався здебільшого з яєць та хліба з маслом.
Мені ніколи не спадало на думку оцінювати жінку за тим, чи вміє вона добре приготувати запечені реберця, чи зварити борщ.
Але я не приховую і того, що я очікував від Юлі більших кулінарних здібностей. Всі жінки повинні вміти готувати, це навіть не обговорюється. Це їх основна робота – нагодувати чоловіка, який прийшов з роботи.
Моя мама готувала вдома без перерви. Я навчений до домашній їжі. Навіть коли я переїхав від батьків, то мама гукала мене до себе на вечерю і давала з собою судочки з першим, другим і десертом.
Але згодом прийшов час і бажання осісти, тож я очікував від Юлі домашнього обслуговування. Особливо після того, як ми заручилися і вона переїхала до мене.
Одного разу вона приготувала мені гарну вечерю, але я навіть не підозрював, що вона мене просто “обкрутила”. Її подруга, яка пішла незадовго до того, як я повернувся додому, готувала цю їжу. Пізніше Юля зізналася мені, що кілька разів “готувала”, але все це відправлялося в смітник. Я був вражений.
Оскільки моя наречена на той час закінчувала університет і мала виснажливу роботу, я не тиснув на неї і не чекав щодня гарячої вечері вдома.
Після весілля ситуація заспокоїлася. Юля закінчила навчання, знайшла нову роботу неподалік від дому, а я з нетерпінням чекав, коли в квартирі запахне смаженою картоплею, курочкою та сирничками. Мої колишні дівчата готували блискуче, ніби з кимось змагалися.
Перша вечеря Юлі була такою, що я взявся за голову. Відварені макарони з фаршем і кетчупом. Я не міг знайти слів, але сподівався, що це якась помилка. Далі йшли супи без смаку і запаху, солоне лечо з ковбасою або сушена курка з сухим рисом.
– Юлечко, ти мабуть створена не для кухні?, – м’яко почав я, пережовуючи кусок м’яса.
– Тут ти правий!, – знизала плечима моя Юлечка.
– Я так розумію, що ми потрапили з тобою в добрячу халепу. Я тільки вмію готувати яєшню, – зізнався я, але чомусь очікував, що моя дружина щось з цим зробить. Адже ми не можемо вічно витрачатися на їжу з доставкою.
Але моя дружина категорично відмовляється готувати, і всі її спроби викликають у мене подив.
Поки що закінчилося тим, що я щоранку намазую хліб паштетом, щовечора їм пельмені, які чередую з вареника і мені весь час крутить живіт.
На вихідних ми вже з нетерпінням чекаємо когось із мам, які, навпаки, готують про запас. Але як далі буде? Як мені навчити дружину смачно готувати?
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
