fbpx
життєві історії
Перші “дзвіночки” я пропустила, на жаль. Думала, в Дмитра поганий настрій, але причіпки збільшувалися. І лише коли я випадково почула його розмову зі свекрухою, зрозуміла, звідки ноги ростуть

Перші “дзвіночки” я пропустила, на жаль. Думала, в Дмитра поганий настрій, але причіпки збільшувалися. І лише коли я випадково почула його розмову зі свекрухою, зрозуміла, звідки ноги ростуть.

Ще зовсім недавно ми з матір’ю чоловіка жили у різних містах і бачилися не більше двох разів на рік. Я до своєї свекрухи ставилася нормально: у ті дні, коли ми з нею бачилися, вона мені здавалася дуже милою і мудрою жінкою.

Після відходу свекра та появи у батьків вікових питань зі здоров’ям я без вагань запропонувала Стефанії Михайлівні перебратися до нас. На той момент ми тільки-но закінчили будівництво свого великого заміського будинку, а наш єдиний син поїхав на стажування за кордон. Якби я могла тільки припустити, чим обернеться мені моя доброта! Моєю халепою стало те, що мила та мудра жінка насправді була вмілою інтриганкою та маніпуляторкою.

Я не звернула уваги на перші дзвіночки!

Через кілька місяців після приїзду батьків мій чоловік сильно змінився. Він увесь час чіплявся до дрібниць, критикував мої страви і став дорікати зайвою марнотратністю. Він почав говорити, що я погана господиня, готую із шкідливих продуктів та запустила наш будинок.

За всі роки нашого спільного життя я не чула від чоловіка таких слів. Потім Дмитро перестав мені допомагати по дому, він почав говорити, що це не чоловіча робота. Що далі, то більш категоричним і незговірливим він ставав.

Якось я стала мимовільним слухачем розмови між матір’ю та сином. Після цього мені стало зрозуміло, що відбувається з моїм чоловіком: його мати всіляко критикувала мене і говорила на мене різні неприємності.

Вона перераховувала Дмитру мої недоліки, говорила йому, що я зручно влаштувалась у нього на шиї і весь час шкодувала свого хлопчика. Того дня в мене розплющились очі, але нічого вже неможливо було повернути.

З кожним днем ​​ситуація розпалювалася все більше і більше. Чоловік перестав їсти, те що я готувала і тепер на моїй кухні господарювала його матуся. Кожен свій вихідний він був її особистим шофером: він возив її клініками, в магазини і на ринок.

Я думаю, що дорогі читачі вже зрозуміли, що й управління нашим сімейним бюджетом матуся заграбастала у свої лапи. Я з усіх сил намагалася виправити ситуацію, але кожна моя спроба закінчувалася величезною бурею. У такі моменти мати вміло хапалася за голову і починала пити заспокійливе, чоловік через це починав бурчати на мене і переставав мене зовсім чути.

Кінець нашої сім’ї був не за горами.

Мені нічого не залишалося, як перейти до нашої крихітної міської квартири. Я розуміла, що розлучення неминуче. За два роки, які ми не жили разом, ми стали з Дмитром зовсім чужими людьми. Свекруха одним махом перекреслила наші спільні з чоловіком двадцять років життя.

Тепер я хочу попередити всіх жінок: не треба повторювати моїх помилок і пускати свекруху в сім’ю. Нехай мати вашого чоловіка, якнайдалі живе від вашої родини! Запам’ятайте! Чим далі – тим краще!

Погоджуєтесь зі мною?

Фото ілюстративне