Перші наші витрати у Вільнюсі мене приголомшили. Ми не реєструвалися як біженці, поясню. Так, приїхали ми від війни, а не з бідності, з подругою і дітьми на двох дорогих авто і з айфонами. Бо в Україні мали гідні умови життя, але вирішили убезпечити діток.
Отже напишу про найнеобхідніші на першому тижні витрати в новій країні.
Для початку – дорога та житло. З готелем довелося повозитись. За готель за тиждень віддали приблизно 300 євро, плюс збір ще 14 зверху.
Містом ходимо пішки або автобусом, на власному транспорті мало, бо не знаємо добре місцевості. Місцеві багато їздять на самокаті (я боягуз) і на каршері (міжнародні права ми зробили, а ось карти поки що ні, не наш варіант). Без проїзного ціна – 1 євро. Проїзний на місяць коштував 29 євро у звичайному газетному кіоску. Далі поповнювати можна будь-яку суму, тимчасово чи кількість поїздок.
Тут повно електрокарів! Просто практично будь-яка модель авто є у гібриді або цілком на електриці. Через це помітно нижчі викиди від автомобілів. Те, що ти йдеш поруч із дорогою, по запаху взагалі не зрозумієш. Все в зелені і ніякого видимого смогу! Нашим містам теж би не завадило більше зелені в майбутньому…
По квартирі все погано. Місто маленьке, народу багато, цінник просто у космос злетів.
Двушкою тут вважають «євродвушки»: це кімната + кухня з диваном. Терпіти таке не можу, але живемо з тим, що є. Коштує така квартира у Вільнюсі від 600 до 800 євро і за 600 треба ще пошукати.
Просять платити відразу за два-три місяці плюс ріелтору від 50 до 100% суми. Дорого, але без нього ніяк – договір литовською чи литовсько-англійською, та й вона веде всі переговори.
Приїжджим здають не всі – нам потрібна реєстрація, на яку не всі господарі згодні. Причини як і у нас – бояться, що тимчасова реєстрація поселить нас у цій квартирі надовго і виписати буде неможливо. Це не правда, але всім не пояснити.
Розглядаємо зараз сусідні міста теж, там і дешевше, та й робота з дому дозволяє, але подейкують, що є проблеми з англійською. Думаємо.
Далі – зв’язок. Ми купили першу симку, що попалася в супермаркеті, 10 гігів інтернету, коштувала близько 3 євро, надалі мінятимемо на щось пристойніше, поки і цієї вистачає.
Решта витрат – на їжу і діток. Продукти приблизно коштують як і у насі. Хіба що ціни стабільніше – не залежать від курсу долара.
Вім миру!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”