fbpx
життєві історії
Перших пів року життя з Василем минули як у казці. Жили окремо, ніхто до нас не пхався, що хотіли, те й робили. А потім наступила якась чорна смуга. Не буду писати чому, але так сталося, що ми з’їхали до свекрухи. І тут почалося: борщ готую не так, гроші тринькаю на непотрібні речі, і зовсім я не господиня, як виявилося. Василь до нас не втручався. – Ви жінки, розбирайтесь самі. Дорозбирались до того, що я з’їхала – одна!

Перших пів року життя з Василем минули як у казці. Жили окремо, ніхто до нас не пхався, що хотіли, те й робили. А потім наступила якась чорна смуга. Не буду писати чому, але так сталося, що ми з’їхали до свекрухи. І тут почалося: борщ готую не так, гроші тринькаю на непотрібні речі, і зовсім я не господиня, як виявилося. Василь до нас не втручався. – Ви жінки, розбирайтесь самі. Дорозбирались до того, що я з’їхала – одна!

***

Я вийшла заміж майже рік тому. Звичайно ж, по любові. Відразу після весілля ми переїхали жити в однокімнатну квартиру, придбану колись свекром. Шкода, що його вже немає в живих.

Перші пів року минули, як в казці. Щовечора після роботи ми збиралися на романтичну вечерю. Якщо я встигала, то готувала щось смачненьке. Якщо ні, то йшли в кафе. Вихідні ми завжди проводили разом. Василь ще в п’ятницю питав:

– Чого тобі хочеться?

Я хотіла яскравих вражень. Тому ми ходили то в ресторан, то в парк або зоопарк на прогулянку, то в кінотеатр або театр, на концерти. Загалом, було весело і всі нам заздрили. Особливо мої подруги.

Але сталося так, що у свекрухи пішов бізнес на спад. Вона нахапала кредитів і нічого кращого не придумала, як продати нашу квартиру. Пообіцяла, що через два роки купить нам приватний будинок в хорошому районі. Василь повірив і погодився на тимчасовий переїзд в її квартиру.

З цього моменту почалася чорна смуга в моєму житті. Ніколи не думала, що таке може статися. Свекруха – жінка з характером. В її будинку всі ходять навшпиньки. Почала до мене чіплятися через дрібниці! Що не почну робити, все не так. І вічно дорікає:

– Борщ так не готують!

– Ти ж знаєш, що я часик не їм. Навіщо в салат додала? Хочеш мені зле зробити?

– Продукти мої не бери! Свої зберігайте окремо.

Коли я готую, то намагаюся зробити страву на всю сім’ю за особисті гроші. Вона ж ховає свої продукти.

Все вимовляється на підвищених тонах, але це ще нічого. Василь як тільки приходить з роботи, вона з порога починає говорити, що його дружина “нікудишня” господиня і за душею немає анічогісінько.

Я йому скаржуся на поведінку свекрухи. Василь відповідає, що ми повинні розбиратися самі. Я пропонувала переїхати до моєї мами, але чоловік не може поміняти роботу і переїхати в інше місто.

Наші відносини стали натягнутими. Василь почав приходити з роботи пізніше звичайного. Намагається швидко повечеряти і мовчки йде за комп’ютер. Зі мною фактично перестав розмовляти. У вихідні дні їде на зустрічі з друзями, хоча грошей не вистачає для сім’ї. А я залишаюся з “улюбленою” свекрухою. Доводиться вислуховувати щодня її думку про інших людей в негативному руслі.

Сьогодні свекруха мене взагалі вразила. Сказала нам, щоб, коли вона спить, не ходити до вбиральні і не будити її. Але шлях з нашої спальні лежить якраз через її кімнату. Слово за слово і свекруха видала ще кращу фразу:

– І не здумайте зараз мені дитинку в дім привести! Поки грошей немає, ніяких дітей!

Моєму терпінню прийшов кінець. Я швидко зібрала речі і поїхала до мами. Василь нічого не сказав і не зупинив мене. Я дивуюся, що за такий короткий час зіпсувалися наші відносини. Чому він не заступається ні за мене, ні за нашу сім’ю?

Я розумію, що це його мати. Але невже вона має право псувати нам життя?

Що скажете з цього приводу? Хто правий, а хто ні?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page