Перший день у тещі ми з дружиною провели дуже гарно. Я ще навіть подумав, добре що не відправились до Туреччини, і гроші зекономили, і вражень наберемось. Та й свіже повітря тільки чого варте. Тільки після того, як ми повечеряли, Тамара Марківна м’яко наголосила на одній справі. Дружина відразу погодилася, а я просто промовчав.
Ми з дружиною прожили 5 років. Жили досить добре, до останнього часу, але сталася якась криза у відносинах. Не можу пояснити з чим це пов’язано, але напруга відчувалося у всьому.
Ми вирішили взяти відпустку та відпочити, кудись поїхати, переосмислити все. Спочатку хотіли до Туреччини, але потім передумали. Стали збиратися до Одеси, але в останній момент теща зателефонувала моїй дружині та запросила нас до себе на дачу. “Приїжджайте, що вам у місті сидіти чи на курорті гроші витрачати, коли у мене на дачі така природа”, – рекламувала теща свій дачний будиночок. Щиро кажучи, нікуди далеко їхати і не хотілося, тому ми із задоволенням прийняли пропозицію.
Приїхали вже наступного дня. Варто зауважити, що будиночок у тещі знаходиться поруч із городом. Землі – 10 соток. Там у неї ростуть і чагарники та дерева, тому на перший погляд здається, що землі не так багато. Я одразу про себе подумав, що за грядками теща стежить не часто, але не надав цьому жодного значення. Адже це її справа, хай займається. Як же я помилявся. Перший день у нас минув чудово. Ми відпочили, викупалися в річці, засмажили шашлик.
Мили були дуже задоволені такою гостинністю та природою.
Теща, користуючись нагодою, у вечірній розмові сказала, що у городі потрібна допомога і було б непогано, якби ми допомогли. Дружина, звичайно, одразу погодилася, а ось я промовчав. Я добре за п’ять років вивчив характер тещі. Вона стеле м’яко, а коли на шию сяде, то вже не скинеш. Я не білоручка, але на грядках спину гнути у свою законну відпустку не планував.
Я був правий. Наступного дня ми встали о 7-й ранку і вирушили на грядки, пололи, поливали, перерва була тільки на обід. І то 15 хвилин, щоб поїсти та вимити посуд. Закінчився “відпочинок” о 18.00. Наступного дня я ще не встиг розплющити очі, як теща вже стояла біля мого ліжка: “Вставай, настав час траву косити, поки не жарко”, – привітала мене Тамара Марківна. Я не так уявляв собі відпочинок, але промовчав.
Вистачило мого терпіння на п’ять днів. Після цього я просто заявив дружині, що вже чудово відпочив і хочу в місто. Дружина чинила опір, ми посперечалися. Скажу чесно, буря в домі була ще та. Я зібрав речі і поїхав до міста, причому одразу до РАЦСу, щоб подати заяву на розлучення.
Ми розлучилися. Ось так закінчився наш відпочинок на дачі. Не знаю, можливо, ми все одно б розійшлися, адже стосунки до того й йшли. Просто теща зі своїм городом стала поштовхом, який зруйнував нашу сім’ю.
Для себе я вирішив, що треба відпочивати виключно на морі.
І більше подібних помилок у своєму житті я не припускаюся.
А як ви вважаєте, чи справді у розриві відносини винна теща? Може, герой історії просто таким чином намагається прикрити свою лінь?
Фото ілюстративне
