fbpx
життєві історії
Першим поривом було – повідомити коханому. Та щось мене стримало. Навіщо це йому?.. А я народжу. Хоч вся моя рідня, навіть дочка – проти. Мені 44, а дитинка в мене від одруженого чоловіка, якого я одразу, коли дізналася про свій стан, покинула

Мені було 35 років, коли від мене пішов чоловік. До молодшої, гарнішої. Мені знадобилося два роки, аби відновитися, знову повірити в себе. Але остаточно це вдалося зробити, коли в моєму життя з’явився чоловік, максим, на 7 років від мене молодший.

Це були феєричні стосунки! Він носив мне на руках, ми їздили відпочивати на дорогі курорти, бо в нього своя юридична контора і заробляє він гарно. До слова, я юрист також, і познайомилися ми на одному професійному з’їзді.

Пізніше Максим допоміг і мені розпочати свою справу, направляв до мене клієнтів. До зустрічі з ним я працювала в державній нотаріальній конторі і відкрити свій бізнес у цій сфері все ніяк не вирішувалася, хоча це й була моя мрія.

Тепер вона здійснилася, а красиві наші з Максимом почуття почали танути.

Та ми обоє і не трималися вже за них, розставання пройшло безболісно, ми лишилися друзями.

Зараз у Максима є чудова родина, дружина й два синочки, ми іноді зустрічаємося, спілкуємося, але не більше. Я за нього рада.

В мене справи пішли добре, настільки, що я змогла навіть купити собі однокімнатну квартиру в новобудові, а донці, яка виросла, залишити квартиру, яка при розлученні з чоловіком залишилася мені.

У 39 я познайомилася з Микитою. Йому – 47, успішний, гарний, одружений. Дружину не кохає, але, як сказав одразу, – не покине. Бо спільний бізнес, багато нажито разом, діти…

Я не наполягала на його розлученні по кільком причинам. По-перше, й не мала не це права, по-друге, я й сама заміж не хотіла. Вже була там… Наші відносини влаштовували нас обох, ми мали можливість зустрічатися у мене, разом відпочивати, проводити вихідні.

Микита запевнив мене, що з дружиною вони живуть, як сусіди й друзі, і в мене не було підстав не вірити коханому, він кожної вільної хвилини, при будь-якій нагоді мчав до мене.

Півроку тому я дізналася, що вагітна. Першим поривом було – повідомити коханому. Та щось мене стримало.

Навіщо це йому?.. В нього усталене життя, і такі зміни в нього не вписуються…

Я сказала Микиті, що більше наші з ним стосунки мене не влаштовують і я хочу їх припинити. Він вмовляв мене не поривати наш зв’язок, але пріоритети для мене розставилися вже по-іншому.

…В мене зараз – шостий місяць очікування дитинки. Мені 44. За мною спостерігають хороші спеціалісти і говорять, що все йде добре.

Я народжу. Хоч вся моя рідня, навіть дочка – проти. Так, дитинка в мене від одруженого чоловіка, якого я одразу, коли дізналася про свій стан, покинула. Але я переконана, що дитя – це Боже благословення, і все в мене, у нас у всіх буде добре. Нехай Микита собі живе своїм життям і, хоч я його досі люблю, у нас з ним віднині – різні дороги…

Автор – Олена М.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без згоди автора суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook