Моя дружина продумує будь-яке сімейне свято до найдрібніших деталей. Зазвичай я не втручаюся зовсім до цих справ. Але останній випадок все змінив. Скоро мій День народження і Наталка складала список гостей.
«Петренків звати не будемо. Торік вони подарували тобі замало грошей!» – заявила дружина.
Я був неприємно здивований, якщо чесно:
«Яка різниця, скільки грошей було в конверті? Я приятелюю з Артемом. Згадай, скільки разів він допомагав мені. Чого тільки варте екстрене лагодження нашої машини, забула?»
Наталка подивилася на мене несхвально і сказала, що наші чоловічі справи не мають тут ніякого значення, і почала скаржитися, що Оксана, дружина Артема, їй навіть не подруга:
– За весь рік взагалі нічим не допомогла мені!
Я взагалі не розумію цих умовностей. Ну яка різниця, хто та скільки кому подарував? По-перше, у всіх бувають труднощі у житті. По-друге, дружба не вимірюється грошима! Пам’ятаю часи, коли було досить якоїсь дрібнички, щоб бути найщасливішим іменинником.
Я й сам не завжди дарував друзям товсті конверти. Якось я прийшов на свято з касетою, на яку були записані мої улюблені пісні. Весь вечір ми слухали музику та розмовляли з хлопцями про життя, згадували минуле. Тоді ми були дійсно щасливі! А зараз що?
– Ти не розумієш. Від суми в конверті залежить те, як сильно людина тебе поважає. Ну, згадай себе: ти ніколи не прийдеш на День народження з порожніми руками. Незважаючи на всі наші кредити та борги, для друзів тобі нічого не шкода! – не вгамувалася дружина.
Я не впізнавав Наталю і дуже не хотів з нею сперечатися, гаяти на це час. Тема зам’ялася якось сама собою, і більше ми до цього не поверталися. А вранці у свій День народження я просто поставив дружину перед фактом:
«Пробач, я таки не зміг не покликати Петренків».
Дружина була розгнівана не на жарт:
– Ти не в своєму розумі! У мене стіл розрахований на 10 осіб. Якщо прийдуть Петренки, доведеться зателефонувати до Коржів і сказати неправду, що свято скасовується. Хоча вони завжди дарують дуже багато грошей. Провчу тебе так!
Чому вона поводиться так? Наталку начебто підмінили. Сперечатись у такий святковий день мені не хотілося:
– Люба, давай покличемо всіх! Якщо їжі не вистачить, замовимо щось у ресторані. Коли ми стали такими корисливими? Нехай наші друзі самі вирішують, що краще подарувати на День народження. Подумай лишень, який приклад ми показуємо нашим дітям! Невже ти хочеш, щоб вони виросли жадібними?
Наталка трохи пом’якшала, але було видно, що ситуація її не дуже влаштовує. Наприкінці вечора вона підійшла до мене і вибачилася. І більше ми до цієї теми не поверталися. Сподіваюся, що дружина все зрозуміла і врахує на майбутнє.
Всім бажаю миру і цінувати справжнє.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю