Моя дружина продумує будь-яке сімейне свято до найдрібніших деталей. Зазвичай я не втручаюся зовсім до цих справ. Але останній випадок все змінив. Скоро мій День народження і Наталка складала список гостей.
«Петренків звати не будемо. Торік вони подарували тобі замало грошей!» – заявила дружина.
Я був неприємно здивований, якщо чесно:
«Яка різниця, скільки грошей було в конверті? Я приятелюю з Артемом. Згадай, скільки разів він допомагав мені. Чого тільки варте екстрене лагодження нашої машини, забула?»
Наталка подивилася на мене несхвально і сказала, що наші чоловічі справи не мають тут ніякого значення, і почала скаржитися, що Оксана, дружина Артема, їй навіть не подруга:
– За весь рік взагалі нічим не допомогла мені!
Я взагалі не розумію цих умовностей. Ну яка різниця, хто та скільки кому подарував? По-перше, у всіх бувають труднощі у житті. По-друге, дружба не вимірюється грошима! Пам’ятаю часи, коли було досить якоїсь дрібнички, щоб бути найщасливішим іменинником.
Я й сам не завжди дарував друзям товсті конверти. Якось я прийшов на свято з касетою, на яку були записані мої улюблені пісні. Весь вечір ми слухали музику та розмовляли з хлопцями про життя, згадували минуле. Тоді ми були дійсно щасливі! А зараз що?
– Ти не розумієш. Від суми в конверті залежить те, як сильно людина тебе поважає. Ну, згадай себе: ти ніколи не прийдеш на День народження з порожніми руками. Незважаючи на всі наші кредити та борги, для друзів тобі нічого не шкода! – не вгамувалася дружина.
Я не впізнавав Наталю і дуже не хотів з нею сперечатися, гаяти на це час. Тема зам’ялася якось сама собою, і більше ми до цього не поверталися. А вранці у свій День народження я просто поставив дружину перед фактом:
«Пробач, я таки не зміг не покликати Петренків».
Дружина була розгнівана не на жарт:
– Ти не в своєму розумі! У мене стіл розрахований на 10 осіб. Якщо прийдуть Петренки, доведеться зателефонувати до Коржів і сказати неправду, що свято скасовується. Хоча вони завжди дарують дуже багато грошей. Провчу тебе так!
Чому вона поводиться так? Наталку начебто підмінили. Сперечатись у такий святковий день мені не хотілося:
– Люба, давай покличемо всіх! Якщо їжі не вистачить, замовимо щось у ресторані. Коли ми стали такими корисливими? Нехай наші друзі самі вирішують, що краще подарувати на День народження. Подумай лишень, який приклад ми показуємо нашим дітям! Невже ти хочеш, щоб вони виросли жадібними?
Наталка трохи пом’якшала, але було видно, що ситуація її не дуже влаштовує. Наприкінці вечора вона підійшла до мене і вибачилася. І більше ми до цієї теми не поверталися. Сподіваюся, що дружина все зрозуміла і врахує на майбутнє.
Всім бажаю миру і цінувати справжнє.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.