fbpx
життєві історії
Петро став частіше їздити у відрядження. Якщо чесно, я тоді була ще спокійною. Хвилюватися я почала, коли чоловік подарував мені ромашки і шарф. Чому мені це здалося дивним? Бо я не любила ні шарфів ні ромашок. З кожним днем його поведінка здавалася все дивнішою. В якийсь момент я вирішила поїхати до мами в село і взяти дітей. За декілька днів до планованого приїзду я повернулася без попередження і без дітей. Я не знала чого очікувати, але моє серце мене не підвело

Знаєте, в мене з майбутнім чоловіком були цікаві стосунки ще з самого початку. Познайомилися ми з ним в клубі. Тоді я влаштувалася туди на роботу танцівницею.

Мені було 18 я приїхала з села і думала, що танці в клубі не поганий спосіб заробити, поки буду навчатися в коледжі. Та й моїй мамі теж потрібні були гроші, адже в неї було аж четверо дітей.

Мій Петро був власником того клубу. Я не знаю, як так вийшло, що він на мене звернув увагу, але це сталося.

Дівчата на роботі почали звертати увагу, що Петро Сергійович до мене ставиться інакше ніж до інших. Я спочатку все заперечувала, але потім й сам чоловік в тому зізнався.

Відтоді Петро Сергійович став для мене просто Петром. Ми зустрічалися вже майже два місяці і тоді я переїхала до нього. Незважаючи ні на що, я все одно продовжувала працювати.

Це було літо, тому Петро запропонував нам вдвох поїхати на відпочинок. Тоді я вперше відправилася з Петром у подорож. І не аби куди, а на море. Це була моя мрія з дитинства.

Мати не могла це зробити, адже мала ставити на ноги моїх братів і сестер. На довгоочікуваному морі я чомусь почала себе дивно вести.

То пісок за гарячий, то вода не така, то чебуреки погано пахнуть. Я думала, що Петро втече побачивши, яка я. Але чоловік тільки усміхався і запропонував перевірити, чи не при надії я часом.

Петро був правий. Я носила під серцем дитя. Для мене це було неочікувано. Уявіть, як це дізнатися, що ти будеш мати дитину в 18 років від людини, яку знаєш лишу три місяці.

Приїхавши додому я зразу ж сказала все мамі і вона, як завжди, мене підтримала.

Мати сказала, що в будь-якому випадку допоможе з дитиною навіть якщо батько не буде допомагати. Петро ж запропонував мені вийти заміж.

В загальному все було добре, але ось з працювати мені чоловік заборонив. Він міг мене самостійно забезпечувати, тож я просто сиділа дома.

Нічого не робити було доволі нудно. До того ж все частіше я помічала, що Петро затримується на роботі і дивно себе поводить. Одного разу я приїхала до нього на роботу і побачила Петра з іншою.

Після цього в нас була вперше дійсно велика “буря”. Петро після цієї ситуації дуже гарно просив вибачення, але і я довго не ображалася, все-таки я носила його дитину тож мала думати тепер за двох.

Світланка була чудовим малюком. Я її дуже полюбила і насолоджувалася кожним моментом її життя. Та як ви знаєте, діти швидко ростуть.

Ось я і не помітила, як вже доні 3 роки виповнилося і пора йти на роботу. Я пішла на роботу менеджером і дуже важко працювала. Я мріяла про підвищення.

За гонитвою на посаду я стала мало приділяти часу дитині, не те що чоловікові.

Зрозуміло, що йому це не сподобалося і він це вирішив у свій спосіб.

А в який, я дізналася пізніше.

Спочатку мені здавалося, що невеличке запаморочення це від втоми, але потім виявилося, що я при надії вдруге. Це був справжній подив для мене. Мені нічого не залишалося робити, тож декрет мій тривав іще три роки. Та після цього я так і не вийшла на роботу.

Петро відрив клуб в іншому місті, тож тепер потреба мені працювати на роботі взагалі пропала. Та і чоловік був проти того.
З того часу мій декрет вже триває майже дев’ять років.

Я вже навчилася так жити і навіть побачила переваги такого життя.

Діти підросли, появилось більше часу для себе. Я почала ходити на танці і на йогу. Та і загалом робила те, що давно хотіла.

Але в якийсь момент відчула, що мій чоловік дивно поводиться.

Петро став частіше їздити у відрядження, мовляв ніби контролювати інший клуб. Якщо чесно, я тоді була ще спокійною. Хвилюватися я почала, коли чоловік приніс мені ромашки і шарф.

Чому мені це здалося дивним? Бо я не любила шарфів так само і не любила ромашок. Тоді я вирішила придивитися до чоловіка.

З кожним днем його поведінка здавалася все дивнішою.

В якийсь момент я вирішила поїхати до мами в село і взяти дітей. За декілька днів до планованого приїзду взяла і приїхала без попередження і без дітей.

Я не знала чого очікувати, тому було якось не по собі.

Але моє серце мене не підвело, адже я застала свого Петра з іншою.

Виявляється, кожен раз як він казав, що їде у відрядження, то орендував квартиру і жив там з іншою. Тоді я остаточно втратила до нього довіру.

Але у нас з ним двійко дітей і до того ж я не маю робити, не можу їх забезпечити.

То що мені робити? Залишити чоловіка зрадника чи залишитися з ним заради дітей? А як би вчинили ви?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page