Дуже багато історій про те, які погані свекрухи. Дівчатка, що розповідають ці історії, навіть не замислюються про те, що в ситуації, що склалася, часто винні вони самі.
Я ростила сина одна. Юра пішов від нас, коли синові було п’ять років. Наскільки це було важко, не передати словами. Але, я впоралася. Благо, син з дитинства був самостійною і відповідальною дитиною.
Коли Віталій вирішив жити разом зі своєю дівчиною Мариною, я не перешкоджала. Вирішили і вирішили. Це його відносини, голова на плечах є. Якщо його ця дівчина влаштовує, значить, мені залишається тільки прийняти її.
Проживши рік разом, Марина стала говорити про весілля. Причому, весілля вона хотіла за всіма традиціями. З великою кількістю гостей, дорогою і красивою сукнею, лімузином та неодмінно, з весільною подорожжю.
Але Віталік сказав, ні. На таке весілля він не заробив, а брати кредит на одноразову сукню, і на те, щоб нагодувати купу малознайомих йому людей, він не буде.
Марина, звичайно, ображалася, навіть пробувала протестувати, але нічого не вийшло. У підсумку, вона погодилася просто розписатися та взяти шлюб в церкві, і відсвяткувати цю подію в колі найближчих людей.
Ще трохи поживши на орендованих квартирах, молоді напросилися жити до мене. Під приводом, що в цей час, будуть збирати на своє, власне житло.
Квартира у мене двокімнатна. У маленькій кімнаті оселилася я, у великій оселилися молоді, де Марина відразу ж почала встановлювати свої порядки. Переставили меблі на свій розсуд, перефарбувала стіни, деякі мої речі віднесли в гараж.
Так ми і прожили разом пів року, до мого дня народження. У мене був ювілей, і я вирішила відсвяткувати його вдома. Запросила рідню, подруг.
Стіл вирішила накрити у великій кімнаті, на що отримала відсіч від Марини. Вона заявила, що це їх кімната, заходити туди, а тим більше водити гостей я не маю права, так як там знаходяться її речі. Сварка вийшла не маленька! Але останнє слово, було за мною.
В день ювілею, Марина ходила чорніше хмари. Відмовилася допомогти мені з приготуваннями і всім виглядом показувала, що вона ображена. Під час святкування, розмова зайшла про те, які у молодих плани на майбутнє, і як скоро вони планують дітей.
Що тут почалося! Марина заявила, що з такою свекрухою як я, ні про яких дітей мови бути не може. Що допомоги від мене немає, що вона навіть не змогла власне весілля нормально відсвяткувати – я не захотіла їм допомогти.
Хоча, яким боком тут я, взагалі не розумію. Віталік сам приймав рішення, і ми про це з ним практично не розмовляли.
Загалом, на наступний день, я оголосила синові, що жити вони зі мною не будуть! Терміну на пошуки нового житла, у них тиждень. Він це сприйняв цілком спокійно. Знайшов квартиру, зібравши всі свої речі і прихопивши дружину, швиденько з’їхав.
Зараз Віталік часто ночує у мене, і все частіше заводить розмови про розлучення. Марина ж, вкрай ображена, пише в соц. мережах всім моїм знайомим, яка я погана. Що я вигнала їх на вулицю, і що через мене розвалюється їх шлюб.
Ось тепер самі поміркуйте, хто з нас має рацію, а хто ні.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
