Під час весільної церемонії я була на сьомому місяці. Мама допомогла підібрати сукню, яка хоч трошки скрила мій, вже чималий термін. Святкування було в розпалі. Я стомлена присіла на лавку, як почула біля воріт дивні вигуки. Підійшовши зрозуміла, що це Володя, батько дитини, а поруч його батьки. Особливо було чутно маму. – Голову моєму синку закрутила, а заміж за іншого вийшла. Та ти життя моїй дитині поламала.
***
Коли я зрозуміла, що чекаю дитину, мені стало лячно, але в той же час і радісно, хоча мені було всього й 17-ть років.
Я в батьків була єдиною дитиною, і мені завжди хотілося мати молодшого братика чи сестричку, та не судилося.
Не буду розповідати довго, та зі своїм становищем я опинилася одна. Батько дитини, мій ровесник, і йому й в думці не було одруження і така відповідальність. Ні, я не була одна, мене підтримали батьки, за що я їм кажу велике ДЯКУЮ! Хоча в той час це вважалося великим позором.
Так вийшло, що будучи вже на 6-му місяці, до мене почав залицятися наш сусід Ігор. Я розуміла, у нього до мене серйозне ставлення і він готовий одружитися та прийняти мою дитину. Він був старший за мене на 8 років. Я знаю його з дитинства, ми дружили і він подобався мені, та виключно, як друг. Мама з татом почали просити мене, щоб я добре подумала, адже він хороша людина, з ним я буду, мов за кам’яною стіною. Та й його батьки не були проти прийняти мене за свою невістку.
Часу на роздуми не було, адже мені вже скоро народжувати. Та й хто мені б таке запропонував, будучи в такому положенні.
Через деякий час, ми серйозно готувалися до весілля. Ігор взяв все в свої руки. В той час весілля не святкували, як зараз, у ресторанах чи кафе. Потрібно було знайти шалаш (велика палатка), столи та лавки. Разом ми обрали обручки.
Ви знаєте, біля нього я почувалася захищеною та впевненою у собі. Під час підготовки ми зблизились і я зрозуміла, що закохалася в Ігоря. Він весь час був поруч, такий веселий, стриманий, розумний. А мені, колись, хотілося такого “крутого”, який всюди влазить в бійку, я вважала, що це так “круто” мати такого хлопця – як же я помилялася.
Ось і настав день весілля. Я була вже на 7-му місяці. Разом з мамою ми підібрали гарну білосніжну сукню, яка хоч трохи та приховувала вже не маленький животик.
Ігор, побачивши мене, не міг стримати сліз. В його очах я бачила любов, яка просто іскрилася від нього.
Все було чудово, гості веселилися, їли, пили, нічого не передбачало біди.
Вже ближче вечора, я почула, що біля воріт хтось гукає. Всі гості з весілля ринули туди. Підійшовши ближче я зрозуміла, що там – Володя (батько моєї дитини) і він не один, а з батьками. Його мати лаялась не своїм голосом, ображала мене, як тільки могла. Що я така-сяка, спершу закрутила голову її синочку, спеціально завагітніла, і на зло йому, вийшла заміж за Ігоря, тим сами поламала йому життя.
Ось так це називалося з її слів – я поламала, виявляється…
Біля воріт почалась шарпанина. Я вже не розуміла, що саме відбувається, все було як в тумані.
Коли я прийшла до тями, зрозуміла, що знаходжусь в лікарні. Те, що я не побачила свого живота, привело мене в сльози. Я щось вигукувала, благала все мені пояснити. В цей час вбіг лікар і одразу ж мене заспокоїв. Виявляється від всього того, що сталося на весіллі, в мене все почалось. На світ з’явилась здоровенька, хоча й недоношена дівчинка.
Вже через 5-ть років в нас з’явився і синочок.
Живемо ми до сих пір в мирі та злагоді з Ігорем…
Ось така моя життєва дорога…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
