fbpx

Пішли ми з Артемом 2-го січня до моїх батьків, а Новий рік зустріли зі свекрами. Ось сидимо за столом з мамою і татом, і тут розмова прийняла такий поворот, що Артем мовчав, мовчав, а потім не витримав, бо мама моя видала таке, що нікуди вже не налазить. Іншого зятя їй би хотілося. Жора успадкував бізнес свого батька та впевнено стояв на ногах

Ми з чоловіком Артемом зазвичай проводимо усі свята у родичів. Так і цей Новий рік зустріли разом зі свекрами у них у приватному будиночку, були ще зовиця з родиною.

А вже  2-го січня пішли ми з Артемом і сином до моїх батьків. прийшли також мій брат з дівчиною, у них справа до весілля наближається.

Ось сидимо за столом з мамою і татом, і тут розмова прийняла такий поворот, що Артем мовчав, мовчав, а потім не витримав, бо мама моя видала таке, що нікуди вже не налазить.

Поки гості та господарі активно поглинали святкові страви, все було просто чудово. Однак через кілька годин обстановка почала накалятися.

Питає у мене раптом мама:

– Оленко, дитинко, а як поживають твої однокласники зараз?

Начебто зовсім невинне питання, але ж я точно розуміла,Ю куди  мама  веде. Вся справа в тому, що мама колись мріяла видати мене за мого однокласника Георгія, який зараз дуже розбагатів. Жора успадкував бізнес свого батька та впевнено стояв на ногах. Я йому дуже подобалася і цілих 5 років після закінчення школи ходив за мною буквально слід у слід.

– Я мало що чула про них останнім часом. Проте думаю, що у всіх все гаразд, – стримано відповіла я.

Та я відчувала, що мені не вдалосяпоставити на цьому крапку. Так і вийшло. Мама почала активно обговорювати Жору та його бізнес, всіляко натякаючи мені, що чоловіка вона явно обрала не того. Артем сидів поруч зі мною, і йому явно було некомфортно від цієї розмови.

Нарешті Артем мій не витримав і повільно підвівся. Потім він голосно роз’яснив, що думає про мою рідню та про їхні постійні натяки, які чує практично на кожному сімейному застіллі. Моя родина була неймовірно здивована, адже зазвичай Артем мовчки терпів усі їхні причіпки і натяки. Я розгубилася і також не знала, як реагувати. З одного боку, Артем був абсолютно правий, з іншого ж, мені не дуже хотілося псувати стосунки з батьками.

Але все таки нам довелося піти, і ось з 2 січня я з мамою ще не розмовляла, а Артем сказав, що до моїх батьків більше він ні ногою. Нехай їх Жора на дачу возить улітку.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com

You cannot copy content of this page