Після 7 років сімейного життя, чоловік раптом вирішив, що він головний годувальник і тому я повинна йому в усьому бути вдячна. Останньою краплею стала неповага до мене. Я вирішила його провчити і навіть покaрати. І oсь щo я зрoбила
Не знаю, як так вийшло, але через 7 років сімейного життя, чоловік раптом вирішив, що він головний годувальник, і тому я повинна йому в усьому бути вдячна, виконувати всі його “хочу” за першим наказом. Або просто вирішив, що настав час мене виховувати під себе. Джерело
Але зі мною такі штуки не проходять. Я не ганчірочка, щоб об мене ніжки витирали. Мене це дуже дратувало, я підігравала спочатку, але просто тому, що не хотіла сваритися. Думала, що його ось-ось попустить, що це якийсь дурний вибрик. Дітей у нас поки немає. А то б, напевно, ще й на них відігрувався.
Не знаю, з чого раптом він перестав мене поважати, але це вже остання крапля для мене була. Я вирішила його провчити і навіть покaрати. Щоб одночасно довести йому, що він не правий, і що він тупо не цінує того, що я для нього роблю.
Якщо що, я теж працюю. Так, я отримую в два рази менше. І що? Не безкоштовно ж. І моїх 10 тис. мені на себе кохану цілком би вистачало, якби я могла їх на себе витрачати. Квартира у нас орендована, платимо 7 тис. в місяць, благо не столиця, там ціни то вище будуть.
Ну, я і сказала чоловікові, що тепер ми тимчасово просто співмешканці. Кожен живе у своїй кімнаті (у нас їх дві, слава богу), їсть окремо, і готує їсти собі сам. Те ж стосується прибирання, прання, і інших обов’язків по дому. За квартиру платимо навпіл, так як живемо разом. Все інше окремо.
Забрала з шафи свої речі, перетягнула їх в зал. Відправила в спальню телевізор з приставкою (він би його все одно забрав). Розклала собі в залі диван, застелила, і стала там жити.
З його боку спочатку були претензії, типу «Ти що з дубу рухнула?» І таке інше. Але я спокійно пояснила, що його ставлення до мене страшенно дратує. І оскільки розлучатися я поки не має наміру, то нам потрібно відпочити один одного, нехай навіть живучи в одній квартирі.
І ось вже пройшло два тижні. Якщо чесно, я в захваті. Я забула про те, що таке бігти додому і готувати вечерю. Забігла після роботи, купила йогурту або кефірчика, і задоволена. Минулого тижня навіть вдалося двічі сходити на розтяжку, давно мене там не бачили.
Так круто, коли ввечері можна сходити на манікюр, а на вихідних разом прибирати по дому та збігати в салон. Я волосся трохи перефарбувала і зачіску змінила. Прямо таки настрій покращився. І весна на вулиці прямо таки радує щосили. А ще й грошики зайві залишилися.
Раніше я зазвичай сама продукти купувала, у чоловіка грошей не просила або рідко просила, якщо зовсім не вистачало. А на себе я не так вже й багато витрачаю, як виявилося. До речі, навіть солодке перестала купувати. Якось цукерок набрала до ранкового чаю або кави. І що ви думаєте? Він їх всіх з’їв, навіть не запитав. Вирішила, що простіше буде взагалі не купувати.
А що чоловік? Приходить з роботи злий. Варить собі пельмені, іноді яєчню смажить. А буває, просто бутербродів налопаться і спати лягає. Коли він на кухні, я намагаюся не заходити. У залі двері закриваю, щоб навіть не бачити його.
Ображається? Напевно, мені поки все одно. Бачу, що у нього шкарпетки чисті закінчилися і бiлuзна теж. Постіль жодного разу не поміняв, не кажучи вже про прання. Часом навіть душ перед сном не приймає, як раніше. Скоро люди шарахатися почнуть. Спасибі, хоч посуд після себе миє, а то б ще й лаялися. Раніше він навіть тарілки зі столу не прибирав, прогрес…
Хоча мені здається, що він в якійсь мірі теж від мене відпочиває. Пару раз намагався дізнатися, де я такий хліб раніше смачний купувала. Я відморозилася. Не пояснювати ж йому, що у нас вже другий рік вдома є хлібопічка. На роботу ходить без тормозків, схуд навіть. Шкода? Неа. Сам винен. Він не намагається піти на контакт, але і я не очікувала цього. Він гордий дуже, і переступити через себе йому ой як складно. Нехай і далі пишається.
Ось так і живемо, не вітаємося, не розмовляємо.
Чим це закінчиться? Якщо чесно, я починаю ловити себе на думці, що мені все одно. Попросить вибачення, визнає свою неправоту? Помиримось. Запропонує розлучитися, розлучимося. Я втомилася бути дівчинкою для морального бuття. Я теж людина і хочу до себе поваги.
Як думаєте, чим все закінчиться?
