fbpx
життєві історії
Після дев’яти років поневірянь по орендованих квартирах, ми з Володимиром в’їхали в свої і такі рідні стіни. І хоча я на той час була на сьомому місяці, і тягати коробки не було можливості, та я раділа, як дитина новій іграшці, розставляючи сервізи в антерсолі. Квартира була двокімнатна. Одна кімната була нашою з Володею, а друга, меншенька, дісталася старшому сину, якому 8 років. Та життя не давали сусіди поверхом вище. Добре, що я не дам собі в “кашу наплювати”

Після дев’яти років поневірянь по орендованих квартирах, ми з Володимиром в’їхали в свої і такі рідні стіни. І хоча я на той час була на сьомому місяці, і тягати коробки не було можливості, та я раділа, як дитина новій іграшці, розставляючи сервізи в антерсолі. Квартира була двокімнатна. Одна кімната була нашою з Володею, а друга, меншенька, дісталася старшому сину, якому 8 років. Та життя не давали сусіди поверхом вище. Добре, що я не дам собі в “кашу наплювати”.

Дев’ять років на орендованих квартирах закінчилися довгоочікуваною покупкою власних квадратних метрів. Іванка все ніяк не могла повірити, що тепер вона переїжджає в свою власну, простору двокімнатну квартиру з величезною лоджією, яка була зі стелі до підлоги засклена.

На сьомому місяці не особливо легко займатися переїздом, але купи коробок з речами її радували, як ніколи раніше.

Старшому синові було майже вісім років. Звичайно, вона мріяла б і про три кімнати, але прекрасно розпланувала і дві.

Спальня дісталася їй і чоловікові, туди ж заздалегідь поставили дитяче ліжечко для другого сина, якого чекали. З великої кімнати вийшла відмінна дитяча для старшого.

Вона хотіла в майбутньому в неї переселити і молодшого, грамотно створивши окремі зони для кожного. Шкода лише, що вихід на лоджію був якраз з дитячої.

Привітні сусіди радували тишею, чистий під’їзд, новий дитячий майданчик, спокійний спальний район. Було все для тихого сімейного щастя. Поки не настали теплі весняні дні.

Навколо дев’ятиповерхівки росли плодові та декоративні дерева, чагарники. Поруч було поле, парк, алеї. Навесні дерева цвіли прямо біля вікон квартири, стояв чудовий аромат.

Раніше сім’я жила не нижче п’ятого поверху, а другий поверх радував не тільки зручним розташуванням, а й тінню листя, запахами зелені.

Іванка сушила білизну прямо на лоджії. Досить було відчинити вікна для хорошої циркуляції повітря. У деяких сусідів мотузки для білизни знаходилися над лоджією, за вікнами, як і у сусідки з верхнього поверху.

Щовечора сусідка стала розвішувати речі. Частенько покривала і постільна білизна закривали всі вікна Іванки. Охайні сусіди – це відмінно, але коли дотримуються елементарних правил поваги.

Одного разу Іванка зайшла на лоджію і відчула під ногами калюжу води. Сусідка вивісила досить щільний плед, покривало сушитися. Таке не в кожну пральну машинку влізе.

Мало того, що знову були закриті два величезні вікна, так ще і один край покривала спускався прямо їй в лоджію, з якого і набігла вся вода.

Іванка прибрала воду, помила підлогу й вирушила до сусідки, не перший раз стикається з подібною проблемою.

Двері ніхто не відчинив. Вона подумала, що сусідка може бути на роботі і повторила спробу бесіди ввечері.

Двері відчинила молода жінка. Уважно вислухала претензії і пообіцяла виправитися, вивішувати білизну трохи далі від стін.

Все так і було, але пару тижнів. Пізніше знову сусідка стала сушити свою білизну, захоплюючи вікна Іванки. Та й добре б, пару годин потерпіти можна, але та вивішувала вранці, а знімала тільки після семи годин вечора.

Весь день дитяча була закрита чужими покривалами, простирадлами і підодіяльниками. Мало того, ще й постійно залишалися розводи на склі. Здавалося, що прали або вручну, або спеціально, щоб ось так порадувати сусідів, без віджиму.

В черговий раз Іванка зняла цю мокру білизну, потягнувши за краї, склала в таз і поставила під двері сусідки разом із запискою, що наступного разу не донесе, а відправить в клумби.

Як вам така історія з сусідами?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page